Сину мій! зберігай слова мої і заповіді мої приховай у себе. [Сину мій! шануй Господа, – і зміцнишся, і, крім Нього, не бійся нікого.] 2Зберігай заповіді мої і живи, і вчення моє, як зіниця очей твоїх. 3Нав’яжи їх на персти твої, напиши їх на скрижалі серця твого. 4Скажи мудрості: “ти сестра моя!” і розум назви рідним твоїм, 5щоб вони охороняли тебе від дружини іншого, від чужої, яка пом’якшує слова свої. 6Ось, одного разу дивився я у вікна дому мого, крізь ґрати мої, 7і побачив серед недосвідчених, помітив між молодими людьми нерозумного юнака, 8який переходив площу біля рогу її і йшов по дорозі до дому її, 9у сутінках під вечір дня, у нічній темряві і в мороці. 10І ось – назустріч йому жінка, в убранні блудниці, з підступним серцем, 11галаслива і невгамовна; ноги її не живуть у домі її: 12то на вулиці, то на площах, і біля кожного рогу чинить вона кови. 13Вона схопила його, цілувала його, і з безсоромним обличчям говорила йому: 14“мирна жертва у мене: сьогодні я звершила обітниці мої; 15тому і вийшла назустріч тобі, щоб відшукати тебе, і – знайшла тебе; 16килимами я вбрала постіль мою, різнобарвними тканинами єгипетськими; 17спальню мою напахтила смирною, алое і корицею; 18зайди, будемо упиватися ніжностями до ранку, насолодимося любов’ю, 19тому що чоловіка немає вдома: він вирушив у далеку дорогу; 20гаманець срібла взяв із собою; прийде додому до дня повномісяччя”. 21Численними ласкавими словами вона звабила його, м’якістю вуст своїх оволоділа ним. 22Негайно він пішов за нею, як віл йде на забій, [і як пес – на ланцюг,] і як олень – на постріл, 23доки стріла не простромить печінки його; як пташка кидається в тенета, і не знає, що вони – на погибель її. 24Отже, діти, слухайте мене і дослухайтеся до слів моїх. 25Нехай не ухиляється серце твоє на путі її, не блукай по стежках її, 26тому що багатьох повалила вона пораненими, і багато сильних убиті нею: 27дім її – дорога у пекло, яка сходить у внутрішні оселі смерти.