Сину мій! якщо ти поручився за ближнього твого і дав руку твою за іншого, – 2ти обплутав себе словами вуст твоїх, упійманий словами вуст твоїх. 3Зроби ж, сину мій, ось що, і визволи себе, тому що ти потрапив до рук ближнього твого: піди, упади до ніг і благай ближнього твого; 4не давай сну очам твоїм і дрімання віям твоїм; 5рятуйся, як сарна з руки і як птах з руки птахолова.
6Піди до мурахи, лінивцю, подивися на дії її, і будь мудрим. 7Нема у неї ні начальника, ні приставника, ні володаря; 8але вона заготовляє влітку хліб свій, збирає під час жнив їжу свою. [Або піди до бджоли і пізнай, яка вона працьовита, яку поважну роботу вона виконує; її труди вживають для здоров’я і царі і простолюдини; улюблена ж вона всіма і славна; хоч силою вона слабка, але мудрістю вшанована.] 9Доки ти, лінивцю, будеш спати? коли ти встанеш від сну твого? 10Трохи поспиш, трохи подрімаєш, трохи, склавши руки, полежиш: 11і прийде, як перехожий, бідність твоя, і нестаток твій, як розбійник. [Якщо ж будеш не лінивим, то, як джерело, прийдуть жнива твої; убогість же далеко втече від тебе.]
12Людина лукава, людина нечестива ходить з облудними вустами, 13моргає очима своїми, говорить ногами своїми, дає знаки пальцями своїми; 14підступність у серці її: вона замишляє зло повсякчас, сіє розбрат. 15Зате несподівано прийде погибель її, раптом буде розбита – без зцілення. 16Ось шість, щ`о ненавидить Господь, навіть сім, щ`о мерзота для душі Його: 17очі горді, мова неправдива і руки, що проливають кров невинну, 18серце, яке кує злі задуми, ноги, які швидко біжать до лиходійства, 19лжесвідок, який наговорює неправду і сіє розбрат між братами.
20Сину мій! зберігай заповідь батька твого і не відкидай наставляння матері твоєї; 21нав’яжи їх назавжди на серце твоє, обв’яжи ними шию твою. 22Коли ти підеш, вони будуть керувати тобою; коли ляжеш спати, будуть охороняти тебе; коли пробудишся, будуть розмовляти з тобою: 23бо заповідь є світильник, і наставляння – світло, і розсудливі повчання – шлях до життя, 24щоб оберігати тебе від негідної жінки, від улесливої мови чужої. 25Не пожадай краси її в серці твоєму, [нехай не уловленим будеш очима твоїми,] і нехай не захопить вона тебе віями своїми; 26тому що через жінку блудну убожіють до шматка хліба, а заміжня жінка уловлює дорогу душу. 27Чи може хто взяти собі вогонь у пазуху, щоб не прогорів одяг його? 28Чи може хто ходити по вугіллю, яке горить, щоб не обпекти ніг своїх? 29Те саме буває і з тим, хто входить до дружини ближнього свого: хто доторкнеться до неї, не залишиться без провини. 30Не дарують злодієві, якщо він краде, щоб наситити душу свою, коли він голодний; 31але, будучи упійманим, він заплатить всемеро, віддасть усе майно дому свого. 32Хто ж перелюбствує з жінкою, у того немає розуму; той губить душу свою, хто чинить це: 33побиття і ганьбу знайде він, і нечестя його не згладиться, 34тому що ревнощі – лють чоловіка, і не пощадить він у день помсти, 35не прийме ніякого викупу і не задовольниться, скільки б ти не примножував дари.