Сину мій! повчання мого не забувай, і заповіді мої нехай зберігає серце твоє; 2бо довготи днів, літ життя і миру вони додадуть тобі. 3Милість і істина нехай не залишають тебе: обв’яжи ними шию твою, напиши їх на скрижалі серця твого, 4і знайдеш милість і благовоління в очах Бога і людей. 5Уповай на Господа всім серцем твоїм, і не покладайся на розум твій. 6У всіх путях твоїх пізнавай Його, і Він направить стежки твої. 7Не будь мудрецем в очах твоїх; бійся Господа і віддаляйся від зла: 8це буде здоров’ям для тіла твого і споживою для кісток твоїх. 9Шануй Господа від майна твого і від початків усіх прибутків твоїх, 10і наповняться скарбниці твої до надлишку, і точила твої будуть переливатися новим вином.
11Покарання Господнього, сину мій, не відкидай, і не тяготися викриванням Його; 12бо кого любить Господь, того карає і благоволить до того, як батько до сина свого. 13Блаженний муж, який здобув мудрість, і людина, яка придбала розум, – 14тому що надбання її краще за придбання срібла, і прибутку від неї більше, ніж від золота: 15вона дорожче за дорогоцінне каміння; [ніяке зло не може противитися їй; вона добре відома всім, хто наближається до неї,] і ніщо з бажаного тобою не зрівняється з нею. 16Довголіття – у правиці її, а в лівій (руці) у неї – багатство і слава; [з уст її виходить правда; закон і милість вона на язиці носить;] 17путі її – путі приємні, і всі стежки її – мирні. 18Вона – древо життя для тих, які здобувають її, – і блаженні, які зберігають її!
19Господь премудрістю заснував землю, небеса утвердив розумом; 20Його премудрістю розкрилися безодні, і хмари кроплять росою. 21Сину мій! не випускай їх з очей твоїх; зберігай розсудливість і розважливість, 22і вони будуть життям для душі твоєї і прикрасою для шиї твоєї. 23Тоді безпечно підеш шляхом твоїм, і нога твоя не спіткнеться. 24Коли ляжеш спати, – не будеш боятися; і коли заснеш, – сон твій приємним буде. 25Не убоїшся несподіваного страху і пагуби від нечестивих, коли вона прийде; 26тому що Господь буде упованням твоїм і збереже ногу твою від уловлення.
27Не відмовляй у благодіянні нужденному, коли рука твоя в силі зробити його. 28Не говори другові твоєму: “піди і прийди знову, і завтра я дам”, коли ти маєш при собі. [Тому що ти не знаєш, щ`о принесе прийдешній день.] 29Не замишляй проти ближнього твого зла, коли він без побоювання живе з тобою. 30Не сварися з людиною без причини, коли вона не зробила зла тобі. 31Не змагайся з людиною, яка чинить насилля, і не обирай жодного зі шляхів її; 32тому що мерзота перед Господом розпусний, а з праведними у Нього спілкування. 33Прокляття Господнє на домі нечестивого, а житло благочестивих Він благословляє. 34Якщо з кощунників Він насміхається, то смиренним дає благодать. 35Мудрі успадковують славу, а нерозумні – ганьбу.