Повчання Давида. Молитва його, коли він був у печері.
1Голосом моїм до Господа взиваю: голосом моїм до Господа молюся. 2Розповім Йому всі печалі мої, і скорботу мою Йому сповіщу. 3Коли знемагав у мені дух мій, Ти знав стежки мої. На дорозі, де ходив я, поставили сіть на мене. 4Дивився я навкруги – і ніхто не впізнавав мене. Не стало захисту, і ніхто не дбав про душу мою. 5Я до Тебе взивав, Господи, й казав: Ти – надія моя і доля моя на землі живих. 6Вислухай моління моє, бо я дуже знесилений; спаси мене від гонителів моїх, бо вони сильніші за мене. 7Виведи з темниці душу мою, щоб славити ім’я Твоє. На мене чекають праведники, поки явиш мені милість Твою.