1Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
2Господи! Пристановищем нашим був Ти з роду в рід. 3Перше, ніж з’явилися гори і створилися Земля і Вселенна, – од віку й до віку Ти єси. 4Ти повертаєш людину у тління і кажеш: “Верніться, сини людські!” 5Бо тисяча літ перед очима Твоїми – як день учорашній, що пройшов, як сторожа нічна. 6Ти, наче повінню, зносиш їх. Вони як сон, як трава, що зранку зеленіє й цвіте, а ввечері опадає, в’яне й сохне. 7Бо ми в страху від гніву Твого, і від ярости Твоєї ми в тривозі. 8Ти поклав перед Собою беззаконня наші і таємне наше перед світлом лиця Твого. 9Всі дні наші минають у гніві Твоїм, і роки наші щезають, як мрії. 10Дні віку нашого – сімдесят літ, а як при силі – вісімдесят літ, і найкраща пора їх – труд і хвороби: час швидко минає, і ми зникаємо. 11Хто знає силу гніву Твого, щоб страхом перед Тобою виміряти ярість Твою? 12Навчи нас так обчисляти дні наші, щоб ми придбали серце мудре. 13Повернися, Господи, доки ж? Змилосердься над слугами Твоїми. 14Наповни нас вранці милістю Твоєю, Господи, і зрадіємо та звеселимось. 15Звесели нас у всі дні наші – за ті дні, коли Ти смиряв нас, за літа, коли ми бачили зло. 16Іподивись на рабів Твоїх і на діла Твої і навчи синів їх. 17Інехай буде милість Господа Бога нашого на нас. Діла рук наших виправ і в ділах рук наших допомагай нам.