Повчання Асафа.
1Слухайте, люди мої, закону мого, прихиліть вухо ваше до слів уст моїх. 2Відкрию в притчах уста мої і розкажу загадки віків давніх. 3Що ми чули і що взнали і що батьки наші розповідали нам, 4не втаїмо перед дітьми їх, сповіщаючи роду майбутньому славу Господню, силу й чудеса Його, які Він створив. 5Він дав свідчення в Якові, поставив закон у Ізраїлі і наказав батькам нашим переказати його дітям їхнім, 6щоб знав рід майбутній – діти, що народяться, і щоб свого часу і вони сповістили дітям своїм. 7Щоб надію свою покладали на Бога, і не забували діл Божих та додержували заповідей Його. 8Щоб не були такі, як батьки їхні, рід непокірний і лукавий, рід непостійний у серці своїм та невірний Богові духом своїм. 9Сини Єфремові озброєні, що стріляли з лука, повернули назад у день битви. 10Вони не зберегли завіту Божого, в законі Його не захотіли ходити. 11Забули діла Його і чудеса Його, що Він показав їм. 12Він перед очима батьків їхніх сотворив чуда в землі Єгипетській на полі Цоан. 13Він розділив море і перевів їх, поставивши воду стіною. 14Вдень вів їх хмарою, а всю ніч – світлом вогню. 15Розсік камінь у пустелі і напоїв їх, наче з великої безодні. 16Із скелі вивів потоки, і води потекли, як ріки. 17Вони ж не перестали грішити перед Ним та прогнівляти Всевишнього в пустелі. 18Спокушали Бога в серці своїм, вимагаючи поживи душі своїй. 19Говорили проти Бога й сказали: “Чи може нам Бог приготувати трапезу у пустелі? 20Ось Він ударив по каменю, і потекли води, й полилися потоки, чи може Він дати й хліба? Чи може приготувати й м’яса народу Своєму?” 21Почув це Господь, і запалав гнів Його, вогонь спалахнув на Якова. Ігнів піднявся над Ізраїлем, 22за те, що не вірили Богу і не уповали на спасіння Його. 23Він наказав хмарам і відчинив двері неба. 24Дощем послав їм манну на поживу, хліба небесного дав їм. 25Хлібом ангельським живилися люди, поживи послав їм до ситости. 26Він підняв у небі східний вітер і навів південний силою Своєю. 27І, наче порох, сипав на них м’ясо – птахів крилатих, що сипалися на них, як пісок морський. 28Накидав їх серед табору їхнього біля наметів їхніх, 29і їли вони до переситу; те, чого бажали вони, дав їм. 30Але, коли ще не вдовольнили бажання свого, коли ще їжа була на зубах їхніх, 31гнів Божий прийшов на них і умертвив багатьох із них, і вибраних Ізраїля відкинув. 32Але й тоді вони не переставали грішити і не вірили чудесам Його. 33Іминали дні їхні у марноті і роки їхні у тривозі. 34Коли Він умертвляв їх, тоді вони шукали Його і навертались, і зранку благали Його. 35Іпригадували, що Бог – пристановище їхнє і Бог Всевишній – Спаситель їхній. 36Вони ніби любили Його устами своїми і язиком своїм корилися Йому, 37але серце їх не було праведне перед Ним, і завіту Його вони не виконували. 38Він же, милосердний, прощав гріхи їхні і не знищував їх. Багато разів Він одвертав гнів Свій і зупиняв обурення Своє. 39Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що проходить і не повертається. 40Скільки разів вони засмучували Його в пустелі і прогнівляли Його в краю безлюднім! 41Ізнову спокушали Бога і ображали Святого Ізраїлевого, 42не пам’ятали руки Його у день, коли Він визволив їх від гнобителя. 43Коли явив їм знамення Свої в Єгипті і чуда Свої на полі Цоан. 44Коли обернув ріки й потоки їх на кров, щоб не могли пити. 45Наслав на них мух, щоб жалили їх, і жаб, щоб гноїли їх. 46Віддав гусені врожаї їхні і ниви їхні сарані. 47Побив градом виногради їхні і фигові дерева їхні ожеледдю. 48Великий град побив тварин їхніх, а отари овець попалила блискавка. 49Послав на них полум’я гніву Свого і кару люту через ангелів гніву. 50Відкрив дорогу для гніву Свого і не охороняв від смерти душі їхні, а тварин їхніх віддав на загибель. 51Уразив смертю кожного первістка в Єгипті, початки сили їхньої у наметах Хамових. 52Іпідняв народ Свій, як овець, і повів його, як отару, по пустелі. 53Провадив їх у надії і без страху, а ворогів їхніх покрило море. 54Іпривів їх до країни святої Своєї, на гору, що її обрала правиця Його. 55Прогнав народи від лиця їх, землю розділив у володіння їм і покоління Ізраїля оселив у наметах їхніх. 56Але вони ще спокушали і засмучували Бога Всевишнього, і повелінь Його не виконували. 57Відступали і зраджували, як і батьки їхні, ставали ненадійними, як лук зіпсований. 58Прогнівляли Його висотами своїми й ідолами своїми накликали гнів Його. 59Почув Бог, і запалав гнів Його на Ізраїля. 60Він відринув скинію Силоамську, оселю Свою, в якій оселився між людьми. 61Івіддав у неволю силу їхню, і славу їхню – у руки ворогів. 62Віддав під меч народ Свій і розгнівався на насліддя Своє. 63Юнаків їхніх попалив вогонь, і дівам їхнім ніхто не співав шлюбних пісень. 64Священики їхні загинули від меча, і вдовиці їх не оплаканими будуть. 65Але встав, наче від сну, Господь, як силач, повалений вином. 66Іуразив у спину ворогів Своїх, на вічний сором віддав їх. 67Він відкинув оселі Йосифа і коліна Єфремового не обрав. 68Авибрав коліно Іуди – гору Сион, що її полюбив. 69Ізбудував, наче небо, святиню Свою на землі, і утвердив її навіки. 70Іобрав Давида, раба Свого, від отар овечих покликав його. 71Від доїння їх привів його пасти народ Свій – Якова, і насліддя Своє – Ізраїля. 72Івін пас їх у чистоті серця свого і руками мудрими водив їх.
Слава...