1Начальнику хору Ідифуму. Псалом Давида.
2Я сказав: “Буду слідкувати за життям моїм, щоб не грішити язиком моїм. Буду стримувати уста мої, доки нечестивий переді мною”. 3Я став як німий, не давав голосу. Я мовчав навіть про добре, але скорбота моя поновилася. 4Запалало серце моє в мені і в думках моїх розгорівся вогонь, тоді я сказав язиком моїм: 5“Скажи мені, Господи, коли кончина моя, і число днів моїх – яке воно? Щоб зрозумів я, який вік мій”. 6Ти, мов п’ядями, виміряв дні мої, і вік мій – як ніщо перед Тобою. 7Дійсно, всяка людина, що живе на землі, як тінь ходить; даремно метушиться, збирає і не знає, кому те дістанеться. 8Інині чого чекати мені, Господи? Надія моя – на Тебе. 9Від усіх гріхів моїх очисти мене; не віддавай мене на глум безумному. 10Я став як німий і не відкриваю уст моїх, тому що Ти вчинив це. 11Відверни від мене удари Твої, бо від сили руки Твоєї я щезну. 12Якщо Ти за кожен гріх будеш карати людину, то розсиплеться, як від молі, вся краса її. Ось такою нетривкою є людина. 13Почуй же, Господи, молитву мою і благання моє прийми; не будь мовчазним на сльози мої, бо я подорожній перед Тобою і захожий, як і всі батьки мої. 14Дай мені полегшення, щоб я заспокоївся раніше, ніж відійду від світу цього і більше мене не буде.