1Начальнику хору. Раба Господнього Давида.
2Навчився беззаконник грішити в серці своїм; нема страху Божого перед очима його. 3Сам себе він обманює в очах своїх, ніби шукає гріхів своїх, щоб зненавидіти їх. 4Але слова уст його – неправда і лукавство, він не хоче навчитися чинити добро. 5На ліжку своєму він замишляє беззаконня, стає на недобру дорогу, не соромиться зла. 6Господи, милість Твоя до небес, істина Твоя понад хмарами. 7Правда Твоя, – як гори Божі, а присуди Твої, – як безодня велика, про людей і про тварин піклуєшся Ти, Господи. 8Яка велика милість Твоя, Боже! Сини людські під захистом крил Твоїх спокійні. 9Вони живляться від достатків дому Твого, і з джерела солодощів Твоїх Ти напуваєш їх. 10Бо в Тобі джерело життя: в сяйві Твоїм ми бачимо світло. 11Нехай буде милість Твоя на тих, що визнають Тебе, і правда Твоя на добрих серцем. 12Нехай не наступить на мене нога гордині, і рука грішника нехай не досягне мене. 13Бо впали ті, що чинили беззаконня, впали і не можуть встати.
Слава...