І продовжував Іов піднесену промову свою і сказав: 2о, якби я був, як у минулі місяці, як у ті дні, коли Бог зберігав мене, 3коли світильник Його світив над головою моєю, і я при світлі Його ходив серед пітьми; 4як був я у дні молодости моєї, коли милість Божа була над наметом моїм, 5коли ще Вседержитель був зі мною, і діти мої навколо мене, 6коли путі мої обливалися молоком, і скеля виточувала для мене струмки єлею! 7коли я виходив до воріт міста і на площі ставив сідалище своє, – 8юнаки, побачивши мене, ховалися, а старці вставали і стояли; 9князі утримувалися від розмови і персти клали на вуста свої; 10голос знатних умовкав, і язик їх прилипав до гортані їх. 11Вухо, яке чуло мене, ублажало мене; око, яке бачило, величало мене, 12тому що я рятував страдника, який волав, і сироту безпомічного. 13Благословення того, хто гинув, сходило на мене, і серцю вдови давав я радість. 14Я одягався у правду, і суд мій прикрашав мене, як мантія й вінець. 15Я був очима сліпому і ногами кульгавому; 16батьком був я для убогих і позов, якого я не знав, розбирав уважно. 17Розтрощував я беззаконному щелепи і з зубів його виривав украдене. 18І говорив я: у гнізді моєму помру, і дні мої будуть численні, як пісок; 19корінь мій відкритий для води, і роса ночує на гілках моїх; 20слава моя не старіє, лук мій міцний у руці моїй. 21Слухали мене й очікували, і мовчали при пораді моїй. 22Після слів моїх уже не розмірковували; слова мої капали на них. 23Чекали на мене, як на дощ, і, як дощу пізньому, відкривали вуста свої. 24Бувало, усміхнуся їм – вони не вірять; і світлого лиця мого вони не затьмарювали. 25Я призначав путі їм і сидів на чолі і жив, як цар у колі воїнів, як утішитель тих, хто плаче.