І відповів Іов і сказав: 2ще і нині гіркі слова мої: страждання мої важчі за стогнання моє. 3О, якби я знав, де знайти Його, і міг підійти до престолу Його! 4Я виклав би перед Ним справу мою і вуста мої наповнив би виправданнями; 5спізнав би слова, якими Він відповість мені, і зрозумів би, що Він скаже мені. 6Невже Він у повній могутності став би змагатися зі мною? О, ні! Нехай Він тільки звернув би увагу на мене. 7Тоді праведник міг би змагатися з Ним, – і я назавжди одержав би свободу від Судді мого. 8Але ось, я йду вперед – і нема Його, назад – і не знаходжу Його; 9чи робить Він що на лівій стороні, я не бачу; чи ховається на правій, не вбачаю. 10Але Він знає путь мою; нехай випробує мене, – вийду, як золото. 11Нога моя твердо тримається стежок Його; путі Його я зберігав і не ухилявся. 12Від заповіді вуст Його не відступав; слова вуст Його зберігав більше, ніж мої правила. 13Але Він твердий; і хто відхилить Його? Він робить, чого хоче душа Його. 14Так, Він виконає те, що належить мені, і подібного до цього багато у Нього. 15Тому я тремчу перед лицем Його; розмірковую – і страшуся Його. 16Бог розслабив серце моє, і Вседержитель налякав мене. 17Чому я не був знищений раніше цієї темряви, і Він не приховав мороку від лиця мого!