І відповів Вилдад савхеянин і сказав: 2коли ж покладете ви кінець таким словам? обміркуйте, і потім будемо говорити. 3Навіщо вважатися нам за тварин і бути приниженими у власних очах ваших? 4О ти, що роздираєш душу твою у гніві твоєму! Невже для тебе – спустіти землі, і скелі зрушити з місця свого? 5Так, світло в беззаконного погасне, і не залишиться іскри від вогню його. 6Померкне світло в наметі його, і світильник його погасне над ним. 7Скоротяться кроки могутности його, і подолає його власний намір його, 8бо він потрапить у сіті свої ногами і по тенетах ходити буде. 9Петля зачепить за ногу його, і грабіжник уловить його. 10Потай розкладені по землі сильці для нього і пастки на дорозі. 11З усіх боків будуть страшити його жахи і примусять його кидатися туди і сюди. 12Виснажиться від голоду сила його, і загибель готова, збоку в нього. 13З’їсть члени тіла його, з’їсть члени його первісток смерти. 14Вигнана буде з намету його надія його, і це зведе його до царя жахів. 15Оселяться в наметі його, тому що він уже не його; житло його посипане буде сіркою. 16Знизу підсохнуть корені його, і зверху зів’януть гілки його. 17Пам’ять про нього зникне з землі, й імені його не буде на площі. 18Виженуть його зі світла в темряву і зітруть його з лиця землі. 19Ні сина його, ні онука не буде в народі його, і нікого не залишиться в оселях його. 20Про день його жахнуться нащадки, і сучасники будуть обійняті тремтінням. 21Такі оселі беззаконного, і таке місце того, хто не знає Бога.