І сказала Юдиф: почніть Богу моєму на тимпанах, співайте Господу моєму на кимвалах, злагоджено співайте Йому нову пісню, возносьте і закликайте ім’я Його; 2тому що Він є Бог Господь, Який сокрушає війни, тому що Він ополчився за мене серед народу і вивів мене від руки моїх переслідувачів. 3Прийшов Ассур з гір півночі, прийшов з міріадами війська свого, і безліч їх загатили воду в джерелах, і кіннота їх покрила пагорби. 4Він сказав, що краї мої спалить, юнаків моїх мечем знищить, грудних немовлят кине об землю, малих дітей моїх віддасть на розкрадання, дів моїх полонить. 5Але Господь Вседержитель подолав їх рукою жінки. 6Не від юнаків упав сильний їх, не сини титанів уразили його, і не рослі велетні налягли на нього, але Юдиф, дочка Мерарії, красою лиця свого погубила його; 7тому що вона для звеличення тих, що бідували в Ізраїлі, зняла із себе одяг удівства свого, помазала лице своє запашною мастю, 8прикрасила волосся своє головним убором, одягла для зваблення його лляний одяг. 9Її сандалії зачарували погляд його, і краса її полонила душу його; меч пройшов по шиї його. 10Перси жахнулися від відваги її, і м`идяни розгубилися від сміливости її. 11Тоді вигукнули смиренні мої, – і вони злякалися; немічні мої, – і вони знітилися; піднесли голос свій, – і вони кинулися тікати. 12Сини молодих дружин кололи їх і, як дітям рабів-утікачів, наносили їм рани; вони загинули від ополчення Господа мого. 13Заспіваю Господу моєму пісню нову. Великий Ти, Господи, і славний, дивний силою і непереможний! 14Нехай працює для Тебе усяке створіння Твоє: бо Ти сказав, – і звершилося; Ти послав Духа Твого, – і влаштувалося, – і немає нікого, хто протистав би гласові Твоєму. 15Гори з водами зрушаться з основ, і камені, як віск, розтануть від імені Твого, але до тих, хто боїться Тебе, Ти благомилостивий. 16Мала всяка жертва для пахощів, і всякий жир незначний для всепалення Тобі, але той, хто боїться Господа, завжди великий. 17Горе народам, які повстають на рід мій: Господь Вседержитель помститься їм у день суду, пошле вогонь і черву на їхні тіла, – і вони будуть відчувати біль і плакати вічно.
18Коли прийшли в Єрусалим, вони поклонилися Богу, і, коли народ очистився, піднесли всепалення свої і добровільні жертви свої і дари свої. 19Юдиф же принесла всі сосуди Олоферна, які віддав їй народ, і завісу, яку вона взяла зі спальні його, віддала в жертву Господу. 20Народ веселився у Єрусалимі перед святилищем три місяці, і Юдиф перебувала з ними. 21Але після цих днів кожен повернувся у край свій, а Юдиф вирушила у Ветилую, де залишалася в маєтку своєму, і була у свій час славною по всій землі. 22Багато хто бажав її, але чоловік не пізнав її у всі дні її життя з того дня, як чоловік її Манассія помер і відійшов до народу свого. 23Вона придбала велику славу і постаріла в домі чоловіка свого, проживши до ста п’яти років, і відпустила служницю свою на волю. Вона померла у Ветилуї, і поховали її в печері чоловіка її Манассії. 24Дім Ізраїля оплакував її сім днів. Маєток же свій раніше смерти своєї вона розділила між родичами Манассії, чоловіка свого, і між близькими з роду свого. 25І ніхто більше не страшив синів Ізраїля у дні Юдифі і багато днів після смерти її.