І повстав сатана на Ізраїля, і підбурив Давида зробити перелік ізраїльтян. 2І сказав Давид Іоаву і начальникам у народі: підіть порахуйте ізраїльтян, від Вирсавії до Дана, і представте мені, щоб я знав число їх. 3І сказав Іоав: нехай примножить Господь народ Свій у сто разів проти того, скільки є його. Чи не всі вони, господарю мій царю, раби господаря мого? Для чого ж вимагає цього господар мій? Щоб було поставлено це в провину Ізраїлю? 4Але царське слово перемогло Іоава; і пішов Іоав, і обійшов увесь Ізраїль, і прийшов у Єрусалим. 5І подав Іоав Давиду список народного перепису, і було всіх ізраїльтян тисяча тисяч, і сто тисяч чоловіків, які оголюють меч, і юдеїв – чотириста сімдесят тисяч, які оголюють меч. 6А левитів і веніаминян він не порахував між ними, тому що царське слово було противним Іоаву.
7І не угодною була в очах Божих справа ця, і Він уразив Ізраїля. 8І сказав Давид Богу: дуже згрішив я, зробивши це. І нині прости провину раба Твого, бо я зробив дуже нерозважливо. 9І говорив Господь Гадові, прозорливцю Давидовому, і сказав: 10піди і скажи Давиду: так говорить Господь: три покарання Я пропоную тобі, обери собі одне з них, – і Я пошлю його на тебе. 11І прийшов Гад до Давида і сказав йому: так говорить Господь: обирай собі: 12або три роки – голод, або три місяці будеш ти переслідуваний ворогами твоїми і меч ворогів твоїх буде досягати тебе; або три дні – меч Господній і моровиця на землі й ангел Господній, який знищує в усіх краях Ізраїля. Отже, розглянь, що мені відповісти Тому, Хто Послав мене зі словом. 13І сказав Давид Гадові: тяжко мені дуже, але нехай краще впаду в руки Господа, бо дуже велике милосердя Його, тільки б не впасти мені в руки людські. 14І послав Господь моровицю на Ізраїля, і померло ізраїльтян сімдесят тисяч чоловік. 15І послав Бог ангела в Єрусалим, щоб знищувати його. І коли він почав знищувати, побачив Господь і пожалів про цю біду, і сказав ангелу-знищувачу: досить! тепер опусти руку твою. Ангел же Господній стояв тоді над током Орни ієвусеянина. 16І підняв Давид очі свої, і побачив ангела Господнього, який стоїть між землею і небом, з оголеним у руці його мечем, простягнутим на Єрусалим; і впав Давид і старійшини, покриті веретищем, на обличчя свої. 17І сказав Давид Богу: чи не я повелів порахувати народ? я згрішив, я зробив зло, а ці вівці що зробили? Господи, Боже мій! нехай буде рука Твоя на мені і на домі батька мого, а не на народі Твоєму, щоб погубити його. 18І ангел Господній сказав Гадові, щоб той сказав Давиду: нехай Давид прийде і поставить жертовник Господу на току Орни ієвусеянина.
19І пішов Давид, за словом Гада, яке він говорив ім’ям Господнім. 20Орна повернувся, побачив ангела, і чотири сини його з ним сховалися. Орна молотив тоді пшеницю. 21І прийшов Давид до Орни. Орна, глянувши і побачивши Давида, вийшов з току і поклонився Давиду лицем до землі. 22І сказав Давид Орні: віддай мені місце під током, я побудую на ньому жертовник Господу; за справжню ціну віддай мені його, щоб припинилося знищення народу. 23І сказав Орна Давиду: візьми собі; нехай робить господар мій цар що йому вгодно; ось я віддаю і волів на всепалення, і молотильні знаряддя на дрова, і пшеницю на приношення; усе це віддаю задарма. 24І сказав цар Давид Орні: ні, я хочу купити в тебе за дійсну ціну, бо не стану я приносити твоєї власности Господу, і не буду приносити у всепалення взятого задарма. 25І дав Давид Орні за це місце шістсот сиклів золота. 26І спорудив там Давид жертовник Господу і підніс всепалення і мирні жертви; і призвав Господа, і Він почув його, пославши вогонь з неба на жертовник всепалення. 27І сказав Господь ангелові: поверни меч твій у піхви його. 28У цей час Давид, бачачи, що Господь почув його на току Орни ієвусеянина, приніс там жертву.
29Скинія ж Господня, яку зробив Мойсей у пустелі, і жертовник всепалення знаходилися в той час на висоті в Гаваоні. 30Й не міг Давид піти туди, щоб шукати Бога, тому що був наляканий мечем ангела Господнього.