І радився Давид з тисячоначальниками, сотниками і з усіма вождями, 2 і сказав [Давид] усьому зібранню ізраїльтян: якщо угодно вам, і якщо на те буде воля Господа Бога нашого, пошлемо всюди до інших братів наших, по всій землі Ізраїльській, і разом з ними до священиків і левитів, у міста і селища їхні, щоб вони зібралися до нас; 3 і перенесемо до себе ковчег Бога нашого, тому що у дні Саула ми не зверталися до нього. 4 І сказало все зібрання: “нехай буде так”, тому що ця справа всьому народові здавалася справедливою. 5 Так зібрав Давид усіх ізраїльтян, від Шихора єгипетського до входу в Емаф, щоб перенести ковчег Божий з Кириаф-Іарима. 6 І пішов Давид і весь Ізраїль у Кириаф-Іарим, що в Юдеї, щоб перенести звідти ковчег Бога, Господа, Який сидить на херувимах, на якому називається ім’я Його. 7 І повезли ковчег Божий на новій колісниці з дому Авинадава; й Оза й Ахия вели колісницю. 8 Давид же і всі ізраїльтяни грали перед Богом з усієї сили, зі співом, на цитрах і псалтирях, і тимпанах, і кимвалах і трубах. 9 Коли дійшли до току Хидона, Оза простяг руку свою, щоб притримати ковчег, тому що воли нахилили його. 10 Але Господь розгнівався на Озу, й уразив його за те, що він простяг руку свою до ковчега; і він помер одразу перед лицем Божим. 11 І засмутився Давид, що Господь уразив Озу. І назвав те місце поразкою Ози; так називається воно і до цього дня. 12 І злякався Давид Бога в день той, і сказав: як я внесу до себе ковчег Божий? 13 І не повіз Давид ковчег до себе, у місто Давидове, а повернув його до дому Аведдара гефянина. 14 І залишався ковчег Божий у Аведдара, у домі його, три місяці, і благословив Господь дім Аведдара й усе, що в нього.