І було після цих подій: у Навуфея ізреелитянина в Ізреелі був виноградник поряд з палацом Ахава, царя Самарійського. 2І сказав Ахав Навуфею, говорячи: віддай мені свій виноградник; з нього буде в мене овочевий сад, бо він близько до мого дому; а замість нього я дам тобі виноградник кращий за цей, або, якщо вгодно тобі, дам тобі срібла, скільки він коштує. 3Але Навуфей сказав Ахаву: вбережи мене Господь, щоб я віддав тобі спадщину батьків моїх! 4І прийшов Ахав додому стривожений і засмучений тим словом, яке сказав йому Навуфей ізреелитянин, говорячи: не віддам тобі спадщини батьків моїх. І [у збентеженому дусі] ліг на постіль свою, і відвернув лице своє, і хліба не їв. 5І ввійшла до нього дружина його Ієзавель і сказала йому: від чого стривожений дух твій, що ти і хліба не їси? 6Він сказав їй: коли я став говорити Навуфею ізреелитянину і сказав йому: “віддай мені виноградник твій за срібло, або, якщо хочеш, я дам тобі інший виноградник замість нього”, тоді він сказав: “не віддам тобі виноградника мого, [спадщини батьків моїх]”. 7І сказала йому Ієзавель, дружина його: що за царство було б в Ізраїлі, якби ти так робив? встань, їж хліб і будь спокійним; я дістану тобі виноградник Навуфея ізреелитянина. 8І написала вона від імені Ахава листи, і запечатала їх його печаткою, і послала ці листи до старійшин і знатних у його місті, які живуть з Навуфеєм. 9У листах вона писала так: оголосіть посаду і посадіть Навуфея на перше місце в народі; 10і проти нього посадіть двох негідних людей, які свідчили б на нього і сказали: “ти хулив Бога і царя”; і потім виведіть його, і побийте його камінням, щоб він помер. 11І зробили мужі міста його, старійшини і знатні, які жили в місті його, як наказала їм Ієзавель, так, як писано в листах, які вона послала до них. 12Оголосили посаду і посадили Навуфея на чолі народу; 13і виступили двоє негідних людей і сіли проти нього, і свідчили на нього ці недобрі люди перед народом, і говорили: Навуфей хулив Бога і царя. І вивели його за місто, і побили його камінням, і він помер. 14І послали до Ієзавелі сказати: Навуфей побитий камінням і помер. 15Почувши, що Навуфея побито камінням і він помер, Ієзавель сказала Ахаву: встань, візьми у володіння виноградник Навуфея ізреелитянина, який не хотів віддати тобі за срібло; бо Навуфея немає в живих, він помер. 16Коли почув Ахав, що Навуфей [ізреелитянин] був убитий, [роздер одяг свій і надів на себе веретище, а потім] встав Ахав, щоб піти у виноградник Навуфея ізреелитянина і взяти його у володіння. 17І було слово Господнє до Іллі фесвитянину: 18встань, піди назустріч Ахаву, царю Ізраїльському, який у Самарії, ось, він тепер у винограднику Навуфея, куди прийшов, щоб узяти його у володіння; 19і скажи йому: “так говорить Господь: ти убив, і ще вступаєш у спадщину?” і скажи йому: “так говорить Господь: на тім місці, де пси лизали кров Навуфея, пси будуть лизати і твою кров”. 20І сказав Ахав Іллі: знайшов ти мене, в`ороже мій! Він сказав: знайшов, бо ти віддався тому, щоб робити неугодне перед очима Господа [і прогнівляти Його]. 21[Так говорить Господь:] ось, Я наведу на тебе лиха і вимету за тобою і знищу в Ахава того, хто мочиться до стіни, й ув’язненого, і хто залишився в Ізраїлі. 22І зроблю з домом твоїм так, як зробив Я з домом Ієровоама, сина Наватового, і з домом Вааси, сина Ахиїного, за образу, якою ти прогнівив Мене і ввів Ізраїля в гріх. 23Також і про Ієзавель сказав Господь: пси з’їдять Ієзавель за стіною Ізрееля. 24Хто помре у Ахава в місті, того з’їдять пси, а хто помре на полі, того роздзьобають птахи небесні; 25не було ще такого, як Ахав, який віддався б тому, щоб робити неугодне перед очима Господа, до чого підбурювала його дружина його Ієзавель; 26він чинив дуже мерзенно, поклоняючись ідолам, як робили аморреї, яких Господь прогнав від лиця синів Ізраїлевих. 27Вислухавши всі слова ці, Ахав [розчулився перед Господом, ходив і плакав,] роздер одяг свій, і поклав на тіло своє веретище, і постився, і спав у веретищі, і ходив сумний. 28І було слово Господнє до Іллі фесвитянина [про Ахава], і сказав Господь: 29бачиш, як смирився переді Мною Ахав? За те, що він смирився переді Мною, Я не наведу лиха у його дні; у дні сина його наведу лиха на дім його.