Коли цар Давид постарів, увійшов у похилі літа, то покривали його одягом, але він не міг зігрітися. 2І сказали йому слуги його: нехай пошукають для господаря нашого царя молоду дівчину, щоб вона була з царем і доглядала за ним і лежала з ним, – і буде тепло господарю нашому, цареві. 3І шукали красиву дівчину у всіх краях Ізраїльських, і знайшли Ависагу сунамитянку, і привели її до царя. 4Дівчина була дуже красива, і доглядала вона за царем і прислуговувала йому; але цар не пізнав її. 5Адонія, син Аггифи, загордувавши, говорив: я буду царем. І завів собі колісниці і вершників і п’ятдесят чоловік скороходів. 6Батько ж ніколи не утруднював його запитанням: для чого ти це робиш? Він же був дуже красивий і народився у нього після Авессалома. 7І радився він з Іоавом, сином Саруїним, і з Авиафаром священиком, і вони допомагали Адонії. 8Але священик Садок і Ванея, син Іодаїв, і пророк Нафан, і Семей, і Рисій, і сильні Давидові не були на боці Адонії. 9І заколов Адонія овець і волів і тельців біля каменя Зохелет, що біля джерела Рогель, і запросив усіх братів своїх, синів царя, із усіма юдеянами, які служили у царя. 10Пророка ж Нафана і Ванею, і тих сильних, і Соломона, брата свого, не запросив. 11Тоді Нафан сказав Вирсавії, матері Соломона, говорячи: чи чула ти, що Адонія, син Аггифин, зробився царем, а цар наш Давид не знає про це? 12Тепер, ось, я раджу тобі: рятуй життя твоє і життя сина твого Соломона. 13Йди і ввійди до царя Давида і скажи йому: чи не клявся ти, господарю мій царю, рабі твоїй, говорячи: “син твій Соломон буде царем після мене і він сяде на престолі моєму”? Чому ж воцарився Адонія? 14І ось, коли ти ще будеш говорити там з царем, ввійду і я слідом за тобою і доповню слова твої. 15Вирсавія ввійшла до царя в спальню; цар був дуже старий, і Ависага сунамитянка прислуговувала цареві; 16і нахилилася Вирсавія і поклонилася цареві; і сказав цар: що тобі? 17Вона сказала йому: господарю мій царю! ти клявся рабі твоїй Господом Богом твоїм: “син твій Соломон буде царювати після мене і він сяде на престолі моєму”. 18А тепер, ось, Адонія став царем, і ти, господарю мій царю, не знаєш про це. 19І заколов він багато волів, тельців і овець, і запросив усіх синів царських і священика Авиафара, і воєначальника Іоава; Соломона ж, раба твого, не запросив. 20Але ти, господарю мій, – цар, і очі всіх ізраїльтян звернені на тебе, щоб ти оголосив їм, хто сяде на престолі господаря мого царя після нього; 21інакше, коли господар мій цар спочине з батьками своїми, впаде звинувачення на мене і на сина мого Соломона. 22Коли вона ще говорила з царем, прийшов і пророк Нафан. 23І сказали цареві, говорячи: ось Нафан пророк. І увійшов він до царя і поклонився цареві лицем до землі. 24І сказав Нафан: господарю мій царю! чи сказав ти: “Адонія буде царювати після мене і він сяде на престолі моєму”? 25Тому що він нині зійшов і заколов багато волів, тельців і овець, і запросив усіх синів царських і воєначальників і священика Авиафара, і ось, вони їдять і п’ють у нього і говорять: нехай живе цар Адонія! 26А мене, раба твого, і священика Садока, і Ванею, сина Іодаєвого, і Соломона, раба твого, не запросив. 27Чи не сталося це з волі господаря мого царя, і чому ти не відкрив рабу твоєму, хто сяде на престолі господаря мого царя після нього? 28І відповів цар Давид і сказав: покличте до мене Вирсавію. І увійшла вона і стала перед царем. 29І клявся цар і сказав: живий Господь, Який спасав душу мою від усякого лиха! 30Як я клявся тобі Господом Богом Ізраїлевим, говорячи, що Соломон, син твій, буде царювати після мене, і він сяде на престолі моєму замість мене, так я і зроблю це сьогодні. 31І нахилилася Вирсавія лицем до землі, і поклонилася цареві, і сказала: нехай живе господар мій цар Давид повіки! 32І сказав цар Давид: покличте до мене священика Садока і пророка Нафана і Ванею, сина Іодаєвого. І увійшли вони до царя. 33І сказав їм цар: візьміть із собою слуг господаря вашого і посадіть Соломона, сина мого, на мула мого, і привезіть його до Гиона, 34і нехай помаже його там Садок священик і Нафан пророк на царя над Ізраїлем, і засурміть трубою і виголосіть: нехай живе цар Соломон! 35Потім проведіть його назад, і він прийде і сяде на престолі моєму; він буде царювати замість мене; йому заповідав я бути вождем Ізраїля й Іуди. 36І відповів Ванея, син Іодаїв, царю і сказав: амінь, – нехай скаже так Господь Бог господаря мого царя! 37Як був Господь Бог з господарем моїм царем, нехай так буде Він і з Соломоном і нехай звеличить престіл його більше за престіл господаря мого царя Давида! 38І пішли Садок священик і Нафан пророк і Ванея, син Іодая, і хелефеї і фелефеї, і посадили Соломона на мула царя Давида, і повезли його до Гиона. 39І взяв Садок священик ріг з єлеєм зі скинії і помазав Соломона. І засурмили трубою, і весь народ викликував: нехай живе цар Соломон! 40І весь народ проводжав Соломона, і грав народ на сопілках, і дуже радів, так що земля розсідалася від криків його. 41І почув Адонія і всі запрошені ним, як тільки перестали їсти; а Іоав, почувши звук труби, сказав: від чого цей шум міста, що розхвилювалося? 42Ще він говорив, як прийшов Іоанафан, син священика Авиафара. І сказав Адонія: увійди; ти – чесна людина і несеш добру звістку. 43І відповів Іонафан і сказав Адонії: так, господар наш цар Давид поставив Соломона царем; 44і послав цар з ним Садока священика і Нафана пророка, і Ванею, сина Іодая, і хелефеїв і фелефеїв, і вони посадили його на мула царського; 45і помазали його Садок священик і Нафан пророк на царя в Гионі, і звідти вирушили з радістю, і прийшло у рух місто. Ось від чого шум, який ви чуєте. 46І Соломон уже сів на царському престолі. 47І слуги царя приходили поздоровити господаря нашого царя Давида, говорячи: Бог твій нехай прославить ім’я Соломона більше за твоє ім’я і нехай звеличить престіл його більше за твій престіл. І поклонився цар на ложі своєму, 48і сказав цар так: “благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який сьогодні дав [від сімені мого] того, хто сидить на престолі моєму, і очі мої бачать це!” 49Тоді злякалися і встали всі запрошені, які були в Адонії, і пішли кожен своєю дорогою. 50Адонія ж, боячись Соломона, встав і пішов і схопився за роги жертовника. 51І донесли Соломону, говорячи: ось, Адонія боїться царя Соломона, і ось, він тримається за роги жертовника, говорячи: нехай поклянеться мені тепер цар Соломон, що він не умертвить раба свого мечем. 52І сказав Соломон: якщо він буде людиною чесною, то жодна волосина його не впаде на землю; якщо ж знайдеться в ньому лукавство, то помре. 53І послав цар Соломон, і привели його від жертовника. І він прийшов і поклонився цареві Соломону; і сказав йому Соломон: іди в дім свій.