У той день заспівали Девора і Варак, син Авиноамів, цими словами: 2Ізраїль помстився, народ показав ревність; прославте Господа! 3Слухайте, царі, прислухайтеся, вельможі: я Господу, я співаю, воздаю хвалу Господу Богу Ізраїлевому. 4Коли виходив Ти, Господи, від Сеїра, коли йшов з поля Едомського, тоді земля тряслася, і небо капало, і хмари проливали воду; 5гори танули від лиця Господа, навіть цей Синай від лиця Господа Бога Ізраїлевого. 6У дні Самегара, сина Анафового, у дні Іаїлі, були порожні дороги, і ті, що ходили раніше путями прямими, ходили тоді обхідними дорогами. 7Не стало мешканців у селищах у Ізраїля, не стало, доки не повстала я, Девора, доки не повстала я, мати в Ізраїлі. 8Обрали нових богів, тому війна біля воріт. Чи видні були щит і спис у сорока тисяч Ізраїля? 9Серце моє до вас, начальники Ізраїлеві, до ревнителів серед народу; прославте Господа! 10Ті, хто їздить на ослицях білих, ті, що сидять на килимах і ходять по дорозі, співайте пісню! 11Серед голосів, що збирають стада, біля колодязів, нехай співають хвалу Господу, хвалу вождям Ізраїля! Тоді виступив до воріт народ Господній. 12Піднесися, піднесися, Деворо! піднесися, піднесися! співай пісню! Постань, Вараку! і веди полонених твоїх, сину Авиноамів! 13Тоді небагатьом із сильних підкорив Він народ; Господь підпорядкував мені хоробрих. 14Від Єфрема прийшли ті, хто вкорінився в Амалика; за тобою Веніамін, серед народу твого; від Махира йшли начальники, і від Завулона – ті, хто володіє тростиною писаря. 15І князі Іссахарові з Деворою, й Іссахар так само, як Варак, кинувся в долину пішки. В племенах Рувимових велика розбіжність. 16Чого сидиш ти між кошарами, слухаючи бекання отар? В племенах Рувимових велика розбіжність. 17Галаад живе спокійно за Йорданом, і Дану чого боятися з кораблями? Асир сидить на березі моря й біля пристаней своїх живе спокійно. 18Завулон – народ, який прирік душу свою на смерть, і Неффалим – на висотах поля. 19Прийшли царі, зітнулися, тоді воювали царі ханаанські у Фанааху біля вод Мегиддонських, але не одержали ніякого срібла. 20З неба воювали, зірки з путей своїх воювали із Сисарою. 21Потік Киссон потягнув їх, потік Кедумим, потік Киссон. Зневажай, душе моя, силу! 22Тоді ламалися копита кінські від утечі, від утечі сильних його. 23Прокляніть Мероз, говорить ангел Господній, прокляніть, прокляніть жителів його за те, що не прийшли на допомогу Господу, на допомогу Господу з хоробрими. 24Нехай буде благословенна між жонами Іаїль, дружина Хевера кенеянина, між жонами в наметах нехай буде благословенна! 25Води просив він: молока подала вона, у чаші коштовній принесла молока кращого. 26[Ліву] руку свою простягнула до кола, а праву свою до молота робітників; ударила Сисару, вразила голову його, розбила і проколола скроню його. 27До ніг її схилився, упав і лежав, до ніг її схилився, упав; де схилився, там і впав убитий. 28У вікно виглядає і волає мати Сисарина крізь ґрати: чому довго не йде кіннота його, чому баряться колеса колісниць його? 29Розумні з її жінок відповідають їй, і сама вона відповідає на слова свої: 30мабуть, вони знайшли, ділять здобич, по дівчині, по дві дівчини на кожного воїна, у здобич отримано різнобарвний одяг Сисарі, отримано у здобич різнобарвний одяг, вишитий з обох боків, знятий з плечей полоненого. 31Так нехай загинуть усі вороги Твої, Господи! Ті ж, що люблять Його, нехай будуть, як сонце, що сходить у всій силі своїй! – І спочивала земля сорок років.