І сказав Господь Мойсеєві та Аарону в землі Єгипетській. промовляючи: 2місяць цей нехай буде у вас початком місяців, нехай буде він у вас першим між місяцями року. 3Скажіть усій громаді [синів] Ізраїлевих так: у десятий день цього місяця нехай кожен візьме одне ягня по родинах, по агнцю на родину; 4коли ж родина настільки мала, що не з’їсть ціле ягня, то нехай візьме з сусідом своїм найближчим до свого дому, за кількістю душ, щоб було достатньо для спожиття всього ягняти. 5Агнець у вас має бути без вад, чоловічої статі, одноліток; візьміть його від овець або від кіз, 6і нехай він зберігається у вас до чотирнадцятого дня цього місяця: тоді нехай заколе його все зібрання громади ізраїльської ввечері 7і нехай візьмуть від крови його і помастять на обох одвірках і на поперечині дверей у домах, де будуть їсти його; 8нехай з’їдять м’ясо його тієї ж ночі, спечене на вогні; з прісним хлібом і з гіркими травами нехай з’їдять його; 9не їжте недопеченого м’яса, або звареного у воді, але їжте спечене на вогні з головою, ногами й нутрощами; 10не залишайте від нього до ранку [і кістки його не розтрощуйте], але те, що залишиться від нього до ранку, спаліть на вогні. 11Їжте ж його так: стегна ваші нехай будуть підперезані, взуття ваше – на ногах ваших і посохи ваші – в руках ваших, їжте його поспішаючи: це – Пасха Господня. 12А Я в цю саму ніч пройду по землі Єгипетській і вражу кожного первістка в землі Єгипетській, від людини до худоби, і над усіма богами єгипетськими вчиню суд. Я Господь. 13І буде у вас кров знаменням на домах, де ви перебуваєте, і побачу кров і пройду мимо вас, і не буде у вас пошести згубної, коли буду нищити землю Єгипетську. 14І нехай буде вам день цей пам’ятним, і святкуйте в ньому і свято Господнє в [усі] роди ваші; як установлення вічне святкуйте його. 15Сім днів їжте прісний хліб; з самого першого дня знищіть квасне в домах ваших, тому що хто буде їсти квасне з першого дня до сьомого дня, душа та знищена буде із середовища Ізраїля. 16І в перший день нехай буде у вас священне зібрання, і в сьомий день священне зібрання: ніякої роботи не можна робити в них;тільки т`е, що є кожному, одне т`е можна робити вам. 17Дотримуйтесь опрісноків, тому що в цей самий день Я вивів ополчення ваші із землі Єгипетської, і додержуйте день цей у роди ваші, як установлення вічне. 18З чотирнадцятого дня першого місяця, з вечора їжте прісний хліб до вечора двадцять першого дня того самого місяця; 19сім днів не повинно бути закваски в домах ваших, бо хто буде їсти квасне, душа та знищена буде із громади [синів] Ізраїлевих, чи то подорожній, чи хто природний житель землі тієї. 20Нічого квасного не їжте; в усякому місці перебування вашого їжте прісний хліб. 21І скликав Мойсей усіх старійшин [синів] Ізраїлевих і сказав їм: виберіть і візьміть собі агнців за сімействами вашими і заколіть пасху; 22і візьміть пучок ісопу, і обмочіть у кров, що у посудині, і помажте поперечини й обидва одвірки дверей кров’ю, що у посудині; а ви ніхто не виходьте за двері дому свого до ранку. 23І піде Господь, щоб уразити Єгипет, і побачить кров на поперечинах і на обох одвірках, і пройде Господь мимо дверей, і не попустить згубникові ввійти в доми ваші для ураження. 24Зберігайте це, як закон для себе і для синів своїх повіки. 25Коли ввійдете в землю, яку Господь дасть вам, як Він говорив, дотримуйтеся цього служіння. 26І коли скажуть вам діти ваші: що це за служіння? 27скажіть [їм]: це пасхальна жертва Господу, Який пройшов мимо домів синів Ізраїлевих в Єгипті, коли уражав єгиптян, і доми наші визволив. І схилився народ і поклонився. 28І пішли сини Ізраїлеві і зробили: як повелів Господь Мойсеєві й Аарону, так і зробили. 29Опівночі Господь уразив усіх первістків у землі єгипетській, від первістка фараона, який сидів на престолі своєму, до первістка в’язня, що знаходився у в’язниці, і все первородне з худоби. 30І встали вночі фараон сам і всі раби його і весь Єгипет; і зчинився великий крик [по всій землі] Єгипетській, тому що не було дому, де не було б мертвих. 31І покликав [фараон] Мойсея та Аарона вночі і сказав [їм]: встаньте, вийдіть із середовища народу мого, як ви, так і сини Ізраїлеві, і підіть, звершуйте служіння Господу [Богу вашому], як говорили ви; 32і дрібну і велику худобу вашу візьміть, як ви говорили; і підіть і благословіть мене. 33І примушували єгиптяни народ, щоб скоріше вислати його з землі тієї; бо говорили вони: ми усі помремо. 34І поніс народ тісто своє, раніше ніж воно вкисло; діжки їх, зав’язані в одежах їхніх, були на плечах їхніх. 35І зробили сини Ізраїлеві за словом Мойсея і просили у єгиптян речей срібних і речей золотих і одягу. 36Господь же дав милість народу [Своєму] в очах єгиптян: і вони давали йому, і обібрав він єгиптян. 37І вирушили сини Ізраїлеві з Раамсеса в Сокхоф – до шестисот тисяч піших чоловіків, крім дітей; 38і безліч різноплемінних людей вийшли з ними, і дрібна і велика худоба, стадо дуже велике. 39І спекли вони із тіста, що винесли з Єгипту, прісні коржі, тому що воно ще не вкисло, тому що вони були вигнані з Єгипту і не могли баритися, і навіть їжі не приготували собі на дорогу. 40Часу ж, у який сини Ізраїлеві [і батьки їхні] жили в Єгипті [і в землі Ханаанській], було чотириста тридцять років. 41Після того, як минуло чотириста тридцять років, у цей самий день вийшло все ополчення Господнє з землі Єгипетської вночі. 42Це – ніч служіння Господу за визволення їх із землі Єгипетської; ця сама ніч – служіння Господу у всіх синів Ізраїлевих у роди їхні. 43І сказав Господь Мойсеєві й Аарону: ось устав Пасхи: ніякий іноплемінник не повинен їсти її; 44а всякий раб, куплений за срібло, коли обріжеш його, може їсти її; 45поселенець і найманець не повинен їсти її. 46В одному домі належить їсти її, [не залишайте від неї до ранку,] не виносьте м’яса геть з дому і кісток її не розтрощуйте. 47Уся громада [синів] Ізраїля повинна звершувати її. 48Якщо ж оселиться у тебе подорожній і захоче звершити Пасху Господню, то обріж у нього всіх чоловічої статі, і тоді нехай він приступить до звершення її і буде як природний житель землі; а ніякий необрізаний не повинен їсти її; 49один закон нехай буде і для природного жителя і для подорожнього, який оселився між вами. 50І зробили всі сини Ізраїлеві: як повелів Господь Мойсеєві й Аарону, так і зробили. 51У цей самий день Господь вивів синів Ізраїлевих із землі Єгипетської за ополченнями їх.