І ось закони, які ти оголосиш їм: 2якщо купиш раба єврея, нехай він працює [на тебе] шість років, а на сьомий [рік] нехай вийде на волю задарма; 3якщо він прийшов один, нехай один і вийде; а якщо він одружений, нехай вийде з ним і дружина його; 4якщо ж господар його дав йому дружину і вона народила йому синів або дочок, то дружина і діти її нехай залишаться у господаря її, а він вийде один; 5але якщо раб скаже: люблю господаря мого, дружину мою і дітей моїх, не піду на волю, – 6то нехай господар його приведе його перед богами* і поставить його до дверей, або до одвірка, і проколе йому господар його вухо шилом, і він залишиться рабом його повік. 7Якщо хто продасть дочку свою в рабині, то вона не може вийти, як виходять раби; 8якщо вона не угодна господарю своєму і він не обручить її, нехай дозволить викупити її; а чужому народу продати її [господар] не владний, коли сам зневажив її; 9якщо він обручить її з сином своїм, нехай вчинить з нею за правом дочок; 10якщо ж іншу візьме за нього, то вона не повинна позбавлятися їжі, одягу і подружнього співжиття; 11а якщо він цих трьох речей не зробить для неї, нехай вона відійде задарма, без викупу. 12Хто вдарить людину так, що вона помре, нехай буде відданий на смерть; 13але якщо хто не злонавмисно, а Бог попустив йому потрапити під руки його, то Я призначу в тебе місце, куди втекти [убивці]; 14а якщо хто з наміром умертвить ближнього підступно [і прибіжить до жертовника], то і від жертовника Мого бери його на смерть. 15Хто вдарить батька свого, або свою матір, того слід віддати на смерть. 16Хто украде людину [із синів Ізраїлевих] і [поневоливши її] продасть її, або знайдеться вона в руках у нього, то слід віддати його на смерть. 17Хто лихословить на батька свого, або свою матір, того слід віддати на смерть. 18Коли сваряться [двоє], і один чоловік вдарить іншого каменем, або кулаком, і той не помре, але зляже в постіль, 19то, якщо він устане і буде виходити з дому з допомогою палиці, той, хто вдарив [його] не буде підлягати смерті; тільки нехай заплатить за зупинку в його роботі і дасть на лікування його. 20А якщо хто вдарить раба свого, або служницю свою палкою, і вони помруть під рукою його, то він повинен бути покараним; 21але якщо вони день або два дні переживуть, то не слід карати його, тому що це його срібло. 22Коли б’ються люди, й ударять вагітну жінку, і вона викине, але не буде іншої шкоди, то взяти з винного пеню, яку накладе на нього чоловік тієї жінки, і він повинен заплатити її при посередниках; 23а якщо буде пошкодження, то віддай душу за душу, 24око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу, 25обпалення за обпалення, рану за рану, удар за удар. 26Якщо хто раба свого ударить в око, або служницю свою в око, і пошкодить його, нехай відпустить їх на волю за око; 27і якщо виб’є зуб рабу своєму, або рабі своїй, нехай відпустить їх на волю за зуб. 28Якщо віл забодає чоловіка або жінку до смерті, то вола побити камінням і м’яса його не їсти; а господар вола не винний; 29але якщо віл був битливим і вчора і третього дня, і господар його був сповіщений про це, не стеріг його, а він убив чоловіка або жінку, то вола побити камінням, і господаря його віддати на смерть; 30якщо на нього буде накладений викуп, нехай дасть за душу свою викуп, який буде накладений на нього. 31Чи забодає сина, чи забодає дочку, – за цим самим законом чинити з ним. 32Якщо віл забодає раба або рабу, то господареві їх заплатити тридцять сиклів срібла, а вола побити камінням. 33Якщо хто розкриє яму, або якщо викопає яму і не закриє її, і впаде в неї віл або осел, 34то господар ями повинен заплатити, віддати срібло господарю їх, а труп буде його. 35Якщо чий-небудь віл забодає до смерті вола в сусіда його, нехай продадуть живого вола і розділять навпіл ціну його; також і убитого нехай розділять навпіл; 36а якщо відомо було, що віл битливий і вчора і третього дня, але господар його [бувши сповіщений про це] не стеріг його, то він повинний заплатити вола за вола, а убитий буде його.