Якщо хто украде вола або вівцю і заколе або продасть, то п’ять волів заплатить за вола і чотири вівці за вівцю. 2Якщо хто застане злодія, що підкопує, і вдарить його, так що він помре, то кров не ставиться в провину йому; 3але якщо зійшло над ним сонце, то ставиться в провину йому кров. Той, хто вкрав, повинен заплатити; а якщо нема чим, то нехай продадуть його для сплати за вкрадене ним; 4якщо [він буде спійманий і] вкрадене знайдеться в нього в руках живим, чи то віл, або осел, або вівця, нехай заплатить [за них] удвічі. 5Якщо хто потравить поле, або виноградник, пустивши худобу свою травити чуже поле, [дивлячись по плодах його нехай заплатить зі свого поля; а якщо потравить усе поле,] нехай відшкодує кращим з поля свого і кращим з виноградника свого. 6Якщо з’явиться вогонь і охопить терен і випалить копиці, або жниво, або поле, то повинен заплатити той, хто вчинив цю пожежу. 7Якщо хто віддасть ближньому на збереження срібло або речі, і вони будуть украдені з дому його, то, якщо знайдеться злодій, нехай він заплатить удвічі; 8а якщо не знайдеться злодій, нехай господар дому прийде до суддів [і заприсягнеться], що не простягав руки своєї на власність ближнього свого. 9Про всяку річ суперечливу, про вола, про осла, про вівцю, про одяг, про всяку річ загублену, про яку хто-небудь скаже, що вона його, справа обох повинна бути доведена до суддів: кого звинуватять судді, той заплатить ближньому своєму вдвічі. 10Якщо хто віддасть ближньому своєму осла, або вола, або вівцю, або яку іншу худобу на збереження, а він помре, або буде пошкоджений, або украдений, так що ніхто цього не побачить, – 11клятва перед Господом хай буде між обома в тім, що той, хто взяв, не простяг руки своєї на власність ближнього свого; і господар повинний прийняти, а той не буде платити; 12а якщо украдено буде у нього, то повинен заплатити господарю його; 13якщо ж буде звіром розтерзаний, то нехай на доказ представить роздерте: за розідране він не платить. 14Якщо хто позичить у ближнього свого худобу, і вона буде пошкоджена, або помре, а господаря його не було при ній, то повинен заплатити; 15якщо ж господар його був при ній, то не повинен платити; якщо вона взята у найми за гроші, то нехай і піде за ту ціну. 16Якщо звабить хто дівчину незаручену і переспить з нею, нехай дасть їй віно [і візьме її] собі за дружину; 17а якщо батько не погодиться [і не захоче] видати її за нього, нехай заплатить [батькові] стільки срібла, скільки належить на віно дівчатам. 18Ворожки не залишай у живих. 19Усякий скотоложник нехай буде відданий на смерть. 20Той, хто приносить жертву богам, крім одного Господа, нехай буде знищений. 21Прибульця не утискуй і не пригноблюй його, тому що ви самі були прибульцями в землі Єгипетській. 22Ні вдови, ні сироти не утискуйте; 23якщо ж ти утиснеш, то, коли вони будуть волати до Мене, Я почую волання їх, 24і запалає гнів Мій, і уб’ю вас мечем, будуть дружини ваші вдовами і діти ваші сиротами. 25Якщо даси гроші в борг бідному з народу Мого, то не пригноблюй його і не накладай на нього лихви. 26Якщо візьмеш у заставу одежу ближнього твого, то до заходу сонця поверни її, 27тому що вона є єдиний покров у нього, вона – одіяння тіла його: в чому буде він спати? отже, коли він буде волати до Мене, Я почую, бо Я милосердий. 8 Суддів не лихослов і начальника в народі твоєму не паплюж. 29 Не барися [приносити Мені] початки від току твого і від точила твого; віддавай Мені первістка із синів твоїх; 30 те саме роби з волом твоїм і з вівцею твоєю [і з ослом твоїм]: сім днів нехай вони будуть біля матері своєї, а у восьмий день віддавай їх Мені. 31 І будете в Мене людьми святими; і м’яса, роздертого звіром у полі, не їжте, псам кидайте його.