І споглянув Господь на Сарру, як сказав; і зробив Господь Саррі, як говорив. 2Сарра зачала і народила Аврааму сина у старості його в час, про який говорив йому Бог; 3і нарік Авраам ім’я сину своєму, який народився від нього, якого народила йому Сарра, Ісаак; 4і обрізав Авраам Ісаака, сина свого, у восьмий день, як заповідав Бог. 5Авраам був ста років, коли народився в нього Ісаак, син його. 6І сказала Сарра: сміх зробив мені Бог; хто не почує про мене, розсміється. 7І сказала: хто сказав би Аврааму: Сарра буде годувати дітей грудьми? бо в старості його я народила сина. 8Дитя виросло й було відлучене від грудей; і Авраам зробив велику вечерю у той день, коли Ісаак [син його] був відлучений від грудей.
9І побачила Сарра, що син Агарі єгиптянки, якого вона народила Аврааму, насміхаєтся [над її сином, Ісааком], 10і сказала Аврааму: вижени цю рабиню і сина її, тому що не успадкує син рабині цієї із сином моїм Ісааком. 11І здалося це Аврааму дуже неприємним заради сина його [Ізмаїла]. 12Але Бог сказав Аврааму: не засмучуйся заради отрока і рабині твоєї; в усьому, що скаже тобі Сарра, слухайся голосу її, бо в Ісаакові наречеться тобі с`ім’я; 13і від сина рабині Я породжу [великий] народ, тому що він с`ім’я твоє. 14Авраам встав рано-вранці, й узяв хліба і міх води, і дав Агарі, поклавши їй на плечі, й отрока, і відпустив її. Вона пішла, і заблукала у пустелі Вирсавії; 15і не стало води в міху, і вона залишила отрока під одним кущем 16і пішла, сіла віддалік на відстані одного пострілу з лука. Бо вона сказала: не хочу бачити смерти дитини. І вона сіла [на відстані] навпроти [нього], і підняла крик, і плакала; 17і почув Бог голос отрока [звідти, де він був]; і ангел Божий з неба воззвав до Агарі і сказав їй: що з тобою, Агар? не бійся; Бог почув голос отрока звідти, де він знаходиться; 18встань, підніми отрока і візьми його за руку, тому що Я породжу від нього великий народ. 19І Бог відкрив очі її, і вона побачила колодязь с водою [живою], і пішла, наповнила міх водою і напоїла отрока. 20І Бог був з отроком; і він виріс, і став жити в пустелі, і став стрільцем з лука. 21Він жив у пустелі Фаран; і мати його взяла із землі Єгипетської.
22І було в той час, Авимелех з [Ахузафом, що водив наречену, і] Фихолом, воєначальником своїм, сказав Аврааму: з тобою Бог у всьому, що ти не робив би; 23і тепер поклянися мені тут Богом, що ти не скривдиш ні мене, ні сина мого, ні онука мого; і як я добре чинив з тобою, так і ти будеш чинити зі мною і землею, в якій ти гостюєш. 24І сказав Авраам: я клянуся. 25І Авраам докоряв Авимелеху за колодязь з водою, що його відібрали раби Авимелехові. 26Авимелех же сказав [йому]: не знаю, хто це зробив, і ти не сказав мені; я навіть і не чув про те донині. 27І взяв Авраам дрібної і великої худоби і дав Авимелеху, і вони обидва уклали союз. 28І поставив Авраам сім агниць з отари дрібної худоби окремо. 29Авимелех же сказав Аврааму: для чого тут ці сім агниць [з отари овець], яких ти поставив окремо? 30[Авраам] сказав: сім агниць оцих візьми від руки моєї, щоб вони були мені свідченням, що я викопав цей колодязь. 31Тому і назвав він це місце: Вирсавія, тому що тут вони обоє клялися 32й уклали союз у Вирсавії. І встав Авимелех, і [Ахузаф, нареченопровідник його, і] Фихол, воєначальник його, і повернулися в землю Филистимську. 33І насадив [Авраам] біля Вирсавії гай і призвав там ім’я Господа, Бога вічного. 34І жив Авраам у землі Филистимській, як мандрівник, дні довгі.