СВІДЧЕННЯ ПРО СВ. ФИЛИМОНА
„Улюблений” ап. Павлу Филимон був багатим і знатним громадянином м.Колоси. Повіривши у Христа під впливом св. Апостола, Филимон був зразком віри і життя по вірі. Найближчою помічницею Филимонові в усіх подвигах християнського життя була Апфія, на думку св. Златоустого, його дружина, котру письмово вітає св.ап.Павло як „сестру любу”. Вітає Апостол і Архипа, як думають, — син їхній, котрого Апостол вшанував назвою „співвойовник наший”. „Дім їхній”, за словами св.Златоустого, „був притулком для всіх святих”, і св.Павло свідчить, що він „серця бо святих заспокоїв”: „Бо ми маємо радість велику й потіху в любові твоїй, серця бо святих заспокоїв ти, брате” (Филим.І:7). На тій підставі, що будинок св.Филимона св.Апостол називає „Церквою домашньою”, вважають, що там дійсно була Церква, у котрій звершували богослужіння Филимон і Архип, як особи у священному сані. За переданням, Филимон був пізніше сам єпископом у Колосах і прийняв мученицьку за Христа смерть разом з Апфією і Архипом від збунтованої язичницької черні. Пам’ять їхня святкується 19 лютого і 22 листопада. За іншим переданням, св.Архип був єпископом у Колосах, а св. Филимон — у Газі.
ПРИВІД ДО НАПИСАННЯ ПОСЛАННЯ ДО ФИЛИМОНА
Послання своє до Филимона св.ап.Павло написав з приводу раба його Онисима, котрий, завинивши у чомусь (вірші 10—11 і 18), від страху покарання втік від свого хазяїна і дістався до Рима, де знаходився у кайданах св.ап.Павло. Оскільки під час першого ув’язнення Апостол міг писати вільно (Дії 28: 31), він серед багатьох навернув до Христа і Онисима. Св.Апостол так полюбив Онисима, що хотів навіть утримати його біля себе, але потім, розмірковуючи, прийшов до висновку, що ліпше повернути його Филимонові, прохаючи, щоб останній прийняв його, як „неначе серце моє”: „Тобі я вертаю його, того, хто є неначе серце моє” (Филим.12). Це послання направлене для того, щоб цілком примирити хазяїна з його рабом і щоб Филимон прийняв утікача Онисима як: „і. вже не як раба, але вище від раба — як брата улюбленого, особливо для мене, а тим більше для тебе, — і за тілом, і в Господі” (вірш 16).
ЧАС І МІСЦЕ НАПИСАННЯ
Послання до Филимона написане і послане одночасно з посланням до колосян. Це відбулося відповідно в 61 чи 62 році. Написане ж під час першого ув’язнення у Римі.
ЕКЗЕГЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПОСЛАННЯ ДО ФИЛИМОНА
Послання до Филимона містить 25 віршів в одному розділі. Починається привітанням (9 віршів). Потім благає прийняти з миром раба Онисима, котрого він „породив” в ув’язненні (кайданах) і котрого вважав раніше за непотрібного, а тепер оцінив його як вірного помічника. В 13—21 віршах Апостол наводить докази для клопотання на користь Онисима. Послання до Филимона — яскраве свідчення того, що Церква Христова, звільняючи людину від гріха, не творить насильницької зміни суспільних відносин, не руйнує громадського і державного порядку, а терпляче чекає на кращу зміну суспільства під впливом християнства. Церква веде людей до досконалості особистої і покращення суспільного порядку на засадах братства, рівності, свободи, а не шляхом свавільних переворотів і насильства.
Слова 19-го вірша свідчать, що все послання було написане рукою самого ап. Павла. За переданням, Филимон дав Онисиму волю і відіслав його назад до св.Павла. Згодом він був єпископом Берії Македонської. Мученицьки помер у Римі за імператора Траяна. Пам’ять 15 лютого.