Приводом до написання другого послання до солунян була чутка про те, що солуняни, глибоко перейнявшись думкою першого послання про раптовість Другого Пришестя Христа, стали „хвилюватися”, що цей день уже наближатися почав. Такі думки внесли розлад у нормальну течію життя солунян: деякі зовсім перестали піклуватися про???.життя, і кинувши усі свої справи, стали жити мрійним, бездіяльним життям, інші ж хвилювалися, не будучи у змозі нормально трудитися. Отримавши вісті, можливо, від кого-небудь з віруючих солунян, котрі приїздили до нього, про такий настрій солунян, св. Апостол Павло поспішив вилікувати їх своїм другим посланням.
ЧАС, МІСЦЕ І МЕТА НАПИСАННЯ
Воно було написане згодом після першого, бо служить поясненням думок першого, особливо у питанні про Друге Пришестя Христове. Це дає підставу вважати, що це друге послання було написане також з Коринфу в тому ж 54 році, коли було написане і перше. Це підтверджується тим, що послання надписане іменами Павла, Сили, Тимофія, а останні два сподвижники були разом при ньому тільки у Коринфі. Мета другого послання така ж як і першого: повідомити богооб’явлене вчення про Друге Пришестя Христове і про події, котрі передуватимуть йому, а зокрема, заспокоїти солунян, щоб вони не робили неправильних висновків із його першого послання і не керувалися лжетлумаченнями неправдивих вчителів.
ЗМІСТ І ПОДІЛ ДРУГОГО ПОСЛАННЯ
Друге послання до солунян містить у собі лише три розділи; воно поділяється на такі частини:
1. Звичайний підпис і привітання у перших двох віршах 1-го розділу;
2. Натхненний опис світлої сторони життя солунян, в котрому св. Павло хвалить їх за їхню віру і терпіння у скорботах — 1:3—12;
3. Догматична, або віроповчальна частина, де св. Павло розсіює неправильні думки солунян про Друге Пришестя Христове — 2 розділ;
4. Морально-повчальна частина, де св.Апостол викриває тих, хто ледарює і благає їх виправитися — 3 розділ. Закінчується послання звичайним вітанням і благословінням: „Привіт вам моєю рукою Павловою, — це править за знака в усякім листі. Так пишу я. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами всіма! Амінь”(II Сол. 3: 17,18).
ЕКЗЕГЕТИЧНИЙ РОЗБІР ДРУГОГО ПОСЛАННЯ ДО СОЛУНЯН
Весь перший розділ присвячено зображенню похвальних якостей членів Солунської Церкви. Св.Апостол хвалить віру і терпіння солунян, які вони виявляють у всіх хвилюваннях і скорботах. Він дякує Богу за те, що в них росте віра і примножується любов і підбадьорює їх тим, що буде суд, на котрому всі невіруючі, котрі утискують їх, будуть посоромлені і засуджені на вічні муки, а гонимі віруючі будуть прославлені і отримають відраду. Наприкінці св.Апостол молиться, щоб Бог сподобив солунян витримати до кінця, і „учинив вас гідними покликання” (вірш 11), зрозуміло, християнського, щоб „прославилося Ім’я Господа нашого Ісуса Христа в вас, а ви в Ньому” (вірш 12).
У другому розділі св.Апостол розсіює неправильні думки солунян про Друге Пришестя Христове і пояснює, . що „день Господній” не так уже й близько, як вони думають, бо перед цим повинен ще з’явитися „чоловік гріха, син погибелі” — антихрист, ознак появи котрого поки що немає. „Благаємо ж, браття, ми вас, щодо приходу Господа Нашого Ісуса Христа..., щоб ви не хвилювалися зараз умом та не жахалися ані через духа, ані через слово, ані через листа, що він ніби від нас, — ніби вже настав день Господній” (вірші 1—2). Апостол ще попереджує, щоб не вірили промовам про наближення Другого Пришестя Господнього навіть у тому разі, якби вони виходили від осіб, котрі відомі своїми пророчими даруваннями. Це подібно до вислову з послання до галатів: „Але якби й ми або Ангел із неба зачав благовістити вам не те, що ми вам благовістили, — нехай буде проклятий!” (Гал.І: 8). При цьому Апостол дає ознаки тих часів, коли прийде „день Господній”: „Хай ніхто жодним способом вас не зведе! Бо той день не настане, аж перше прийде відступлення, і виявиться беззаконник, призначений на погибель” (II Сол.2:3). У ті ж часи буде широка хвиля відступництва. Хоча ім’я християнське буде чутися кругом, і кругом видно буде храми і чини церковні; але все це тільки видимість, в середині ж буде відступництво. На цьому ґрунті народиться антихрист і виросте в тому ж дусі видимості без суті справи. Потім, віддавшись сатані, явно відступить від віри і, озброєний підступами лестощів, всіх, хто не утримує християнство в істині, спокусить до явного відступу від Христа Господа, змусивши самого себе шанувати за бога. Не спокушаться лише вірні, але матимуть великі скорботи.
Отже, відступ цей буде не лише внутрішнім, бо він буває посеред вільнодумців, котрі лише готують підґрунтя для майбутньої діяльності антихриста. Цей відступ у останні часи Ууде видимим, відкритим для всіх, голосним, і його спричинить сам антихрист, котрий подасть перший сигнал.
У віршах 3—10 св. Апостол дає характеристику темної особистості антихриста такими словами:
„Беззаконник..., що противиться та несеться над усе, зване Богом чи святощами, так що в Божому храмі він сяде, як Бог, і за Бога себе видаватиме”.
„І тоді то з’явиться той беззаконник, що його Господь Ісус заб’є Духом уст Своїх” (вірш 8). Апостол говорить, що з’явиться беззаконник-антихрист, як всесвітній володар, котрому всі поклоняться. Цього антихриста Христос швидко і легко переможе, розвіюючи немовби непереможну силу антихриста, і вся сила його зникне, як зникає дим, як тане віск від вогню.
„І знищить Господь антихриста з’явленням приходу Свого” — в цих словах видно всеочищуючу силу Другого Пришестя Господнього. Усунуться, тобто повністю знищаться не лише сам антихрист, а й всі справи його. Як світло проганяє темряву, так і Господь Своїм Пришестям „у огні полум’яному” (I:8) миттєво покладе край всякому гріху і беззаконню. „Щоб стали засуджені всі, хто не вірив у правду, але полюбив неправду” (2: 12). Тут єп. Феофан говорить, що розкриються людські злі релігійно-моральні підвалини, і вони дозріють для суду. Вони будуть покарані за свою моральну зіпсованість, внаслідок котрої серце втрачає почуття істини і тягнеться до неправди, бо ця неправда лестить грубим низьким інстинктам людської природи.
В останніх 13—17 віршах 2 розділу св.Апостол дякує Богу за світлий релігійно-моральний стан ним покликаних до віри солунян і переконує їх:
„Отже, браття, стійте й тримайтеся передань, яких ви навчились чи то словом чи нашим посланням” (2: 15). Ці слова надзвичайно важливі, бо вони прямо викривають протестантів і сектантів, котрі передають Священне Передання.
Третій розділ містить у собі частину морально-повчальну. Перші п’ять віршів служать немовби передмовою. В ній св.Апостол просить солунян молитися про успіх його провідницької справи, наперекір каверзам лукавих і безладних людей, котрі, перебуваючи навколо Апостола, намагаються заважати розповсюдженню Благовістя як у Коринфі, так і кругом.
Власне морально-повчальна частина починається з 6 вірша: „А ми вам наказуємо, браття, Ім’ям Ісуса Христа, щоб ви цуралися кожного брата, що живе по-ледачому, а не за переданням, яке прийняли ви від нас” (3: 6). Це припис про загальний закон для всієї благоповедінки християн: християни мають в усьому керуватися апостольським переданням і не спілкуватися з тими, хто його порушує. У 11 і 12 віршах Апостол прямо викриває нероб, називаючи їх „дехто між вами живуть по-ледачому” і говорить: „щоб мовчки вони працювали та власний хліб їли”. Тут „заповідається скромне, усамітнене життя, працелюбство, на противагу пустій розтраті часу” (єп.Феофан).
У післямові св.ап.Павло з метою виправлення і настанови умовляє цуратися тих, хто любить непослух. Як ознаку достовірності свого послання, також посилає Апостол звичайні привітання, котрі відрізняються від підмінених.