58. Виступи Росії проти переслідування православних українців і білорусів у Польщі
 
Таку моральну допомогу народ православний знаходив у надії на сильне заступництво за нього Росії, та на далеке, але певне визволення при її допомозі. Російська влада від Петра І аж до кінця XVIII ст. старалася всіма способами полегчити долю своїх одновірців в Речіпосполитій. Не минало майже ні одного року, щоб російські цосли та резиденти в Варшаві не нагадували польській владі про те, що їхнє поступовання супроти православних мешканців Речіпосполитої не годиться з обіцянками польської влади, які вона забезпечила в трактатах з Росією, та що це може порушити мирні відносини між обома» Державами. Царі нераз посилали такі ноти особисто від себе. Православні мешканці, не знаходячи ніде більше оборони, також зверталися раз-у-раз до російської влади з проханнями допомогти й заступитися, достачали докладні описи кривд та насильств, які вони терпіли, і викликали цим нові ноти й напімнення.104)
Польська влада зразу або відмовчувалася, або відповідала невиразно, покликаючися на права, з яких користалася в Польщі шляхта, на юридичний лад, що заведено в Речіпосполитій, або визначувала про око комісії, ніби то для розсліду вказаних фактів насильства. Але ці комісії затягали справи, заплутували їх у безконечні юридичні формальності й звичайно покидали, не докінчивши.
 
 
59. Але Польща й далі по-варварськи тисне православних українців на користь Унії
 
Але з половини XVIII ст. такий спосіб ведення справ став таки неможливим для польської влади. Слабе становище Речіпосполитої було вже занадто виразним, безсилість її не могла сховатися, і проявлялася в кожній внутрішній і зовнішній сутичці немічної шляхетської Республики. Вплив сусідніх держав, особливо Росії, на політичну долю Речіпосполитої почав проявлятися все сильніше, і серед хворобливого розруху її внутрішніх сил, сусіди самі раз-у-раз викликали тп скріпляли цей вплив.
У міру того, як Росія набувала що-року більший авторитет, заступництво її за Православіє мусіло б, очевидно, проявлятися з більшою силою та здержувати надто різкі риси католицького фанатизму шляхти, але в дійсности цей здогад не виправдався: відчуваючи свою безсилість й уступаючи мовчки перед домаганнями російської влади в політичній сфері, шляхта Речіпосполитої з дивним засліпленням уперто стояла на свойому давньому способі поведінки в релігійній справі. Двічі шляхта, на бажання Росії, прийняла на королів вказаних їм людей, — двічі вони фактично зреклися того політичного привілею, яким найбільше дорожили, вільного вибору короля. Багато разів вони мовчки позволяли російським арміям проходити через свою територію, багато разів, на вказання російського посла, вони проганяли або дозволяли арештовувати людей популярних та на високих становищах, але при цьому вони не хотіли й слухати про волю сумління та релігійну толеранцію „дизунітів та дисидентів", так, ніби переслідування іновірців було найдорожчим шляхетським привілеєм.
Очевидно було здавна, що катастрофа, яка грозила неминучим упадком Речіпосполитої, почнеться релігійною справою, — і так і сталося. Самі польські патріоти чули небезпеку з цієї сторони, але замість того, щоб відвернути її більше людяним ставленням до релігійних справ, вони тільки по-дитячому затикали перед нею вуха. На Варшавському сеймі 1766 р. краківський Єпископ Солтик запропонував ухвалити конституцію, на основі якої кожного, хто зважиться говорити на сеймі в користь іновірців (цебто православних), оголошувано ворогом Батьківщини. Цього внеска прийнято з ентузіязмом, і він став законом ...105)
 
 
60. Спізнена надума поляків
 
Незабаром після постанови цього закону прийшло перше збройне вмішування Росії. Катерина II прийняла під свою опіку Конфедерацію, скликану шляхтичами-протестантами, й зажадала від Речіпосполитої забезпечення релігійної толерантности для її підданих не-католиків. Рішучі погрози російського посла, князя Репіна, та страх перед російськими військами заставили схаменутися сейм, скликаний королем у 1768 році. Комісія, вибрана сеймом, склала з Рєпіним трактата з осібним додатком, в якому Річпосполита забезпечувала волю совісти православним та протестантам. У цьому додатку було постановлено: католицьку релігію в Польщі признається панівною, за перехід із неї на інші Віру карається вигнанням із Держави. Зате православним і протестантам дано право підтримувати, будувати й удержувати церкви, церковні доми, школи, шпиталі. Духовним цих Вір дозволено причащати хворих, публічно ховати померлих, відбувати процесії, їх звільнено від залежносте від католицьких ксьондзів та від плачення їм оплат. Дітям, родженим із мішаних подруж, дозволено було приставати: синам на Віру батька, а дочкам на. Віру матері. Православних звільнено від обов`язкової присутносте на католицьких процесіях, а для розсуджування релігійних спорів складено мішаний суд із 17 католиків та 8 православних і протестантів. Врешті король приобіцяв держатися рівноправности при роздаванні посад.106)
 
 
61. Але Польща даних православним українцям обіцянок не сповняє
 
Та ця полегша, дана православним за впливом Росії, не тривала довго. Фанатична польська шляхта розсердилася за вище наведені пункти трактату, — спалахнула Барська Конфедерація, що хвилювала Польщею цілі чотири роки, і врешті була приборкана російськими війсками. Результатом війни було прилучення Білорусі до Росії, але за це в трактаті, складенім у Варшаві 1775 року, російська влада зробила значні уступки публічній польській шляхетській опінії щодо релігійної справи. В осібному додатку до цього трактату було сказано, що російська влада погоджується, щоб православних надалі виключено зо складу Сенату та міністерства; що, хоч шляхетські православні роди й будуть користати всіма правами свого стану, то це право не буде розширене на тих людей, які прийняли б Православіє після підписання цього трактату. На сеймі ніколи не має бути більше, як три депутати-некатолики. Мішаний суд був скасований, і належні до нього процеси передано до т. зв. асесорського суду. Прилюдні похорони знов були православним заборонені, так само, як і вживання дзвонів при церквах ...107)