Символ нашої християнської віри, нашого спасіння - святий Хрест, служить предметом нападів Свідків Єгови. Вони не мають жодних сумнівів, коли твердять, що Христос не був розп`ятий на хресті, а помер на палі.
Святе Письмо неодноразово виразно говорить про хрест, до стра­ти на якому був засуджений Ісус і до якого був прибитий. На хресті Його повішено, і на ньому вмер, даючи спасіння світові (Дії. 2, 23; Фил. 2, 8; Ін. З, 14-15). Наші гріхи Ісус взяв на хрест, тому, див­лячись на знак хреста, дивимось на правду, що в особі Христа був переможений гріх.
«Він сам у своїм тілі виніс наші гріхи на дерево...» (1 Петр. 2, 24).
«Він знищив розписку, що була проти нас, що нас осуджувала, разом з приписами; він її зробив не чинною, прибивши до хреста» (Кол. 2, 14).
Розписка, про яку пише св. Павло, була знищена на хресті. Тому конкретне хресне дерево, на котрому вмер Христос, є знаком, який вказує кожному на те, що той, хто дивиться на нього і має віру в спасительну смерть Ісуса, не вмре вічною смертю. З хвилиною смерті Ісуса, Його Хрест став надією людства, острахом для пекла, пред­метом ненависті слуг диявола і знаком спасіння для віруючих.
Свідки Єгови вчать християн, що до хреста не можна ставитися з пошаною і прославляти, бо він є символом ганьби. Оскільки слово «хрест» часто зустрічається на сторінках Євангелія, не визнавати його неможливо. Тому Свідки Єгови замінили слово «хрест» на -«стовп». Тому і їхня наука говорить про смерть Ісуса Христа на де­рев`яному стовпі. Адже у Святому Письмі написано:
Бо повішений (на палі) - то прокляття Боже» (Втор. 21, 23). Якщо повішено на палі, то не на хресті, - говорять Свідки Єгови. Відповідне грецьке слово (stauros) означало вертикальний стовп. До нього прив’язували Приречених на смерть. Щодо поперечної частини, яка разом із стовпом утворює властивий хрест, то вона з`явилась дещо пізніше За часів Ісуса Христа вже використовували такі хрести.
Так само пишуть всі чотири Євангелія, Діяння апостолів і Пос­лання що Господь Ісус Христос ніс хрест, а не палю. Був прибитий до хреста, а не до палі:
«Отого (Ісуса), згідно з визначеною постановою і передбаченням Божим, ви видали і вбили руками беззаконних, прибивши до хреста»(Дії. 2, 23).
Вороги, глузуючи, кричали, щоби зійшов з хреста... - а не з палі. Смішним з цього погляду є навчання Свідків Єгови. Перші публі­кації Расселла і Ратерфорда вчили, що Христос був прибитий до хреста і вмер на хресті. Доказом цього служать ілюстрації, вміщені на с. 114 в книжці Франкліна Ратерфорда «Арфа Божа». Ця ж книж­ка видана в 1929 р., і на с. 140 пишеться: «Коли Христос умер на хресті на Кальварії, то приготував спасіння». Уже в пізніших бро­шурках, наприклад як «Переконуйтесь у всьому» (рік видання приб­лизно шістдесятий) у II частині на с. 112 під заголовком «Хрест» читаємо: «Символ, що фальшиво використовується християнами для підтвердження християнства. На підставі неправильної науки прийняли, що Христові заподіяли смерть на стовпі з поперечкою». Інша книжка «Від втраченого до віднайденого раю» на с. 53 і с. 114 ілюструє Христа прибитого до палі.
Як знаємо, Божа наука є незмінною. Зате Свідки Єгови протягом короткого часу впровадили зміни, встигли навіть змінити своє вчен­ня в такій істотній ділянці, якою є спасаюча смерть Ісуса Христа на хресті. Місця у Святому Письмі, де апостоли і євангелисти повчають про хресну смерть Христа, замінюють на «смерть через пробиття до стовпа». Сьогодні Свідки Єгови намагаються приховати факти своєї непостійності в навчанні. Вилучають з обігу попередні публікації засновників своєї організації, у тому числі і «Арфу Божу», яка слу­жить доказом того, що вчення, яке вони проповідують, не є Божою наукою.
Свідчення Євангелія про хрест Свідки Єгови перекручують, твердячи, що хрест означає не Христове дерево, а Його страждання. Свої твердження вони підкріплюють словами Ісуса Христа:
«Звертаючись до всіх, (Ісус) промовив: "Коли хто хоче йти за мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за мною" » (Лк. 9, 23).
Пояснюють цей вірш так: «Оскільки Христос був живим, коли казав ці слова, то це означало, що цей Його хрест є переслідування і невигоди, які він терпів у своєму житті».
Слово «хрест» Ісус вживає у цьому вірші в переносному значенні, як символ страждання і праці. Називає це хрестом, бо людське страж­дання і праця мають велику силу, коли з`єднані зі стражданням і працею Христа, які були довершені Його смертю на дереві хреста.
Ісус каже: «Коли хто хоче йти за мною, нехай себе зречеться, візьме на себе хрест СВІЙ». Не «мій»! Коли ми без вагань приймаємо наші страждання, то повинні це трактувати як свій хрест, беручи приклад з Ісуса. Він страждав і працював для нас, взяв свій хрест, покладений воїнами Пилата, і вмер прибитий до нього:
«Він сам у своїм тілі виніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливості...» (1 Петр. 2, 24).
Також: «Він знищив розписку, що була проти нас, що нас осуджу­вала, разом з приписами; він її зробив нечинною, прибивши до хрес­та» (Кол. 2, 14).
Приймаючи пояснення Свідків Єгови, що хрест Христа це тільки символічне окреслення страждань, а не дерево, мусимо теж прий­няти, що Ісус був прибитий до... «страждання». Замість того, щоби вмерти на хресті, вмер на стражданні. Марія стояла під «страж­данням», а не під хрестом. Євангеліст Лука пише:
«І як вони його повели, схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом» (Лк, 23, 26).
Яке ж «страждання» (якщо хрест не є Хрестом) поклали на Си­мона Киринея і в який спосіб? (Мт. 27, 32). Як можна було вмістити напис Пилата над «стражданням» Ісуса Христа, якщо хрест то не хрест, а тільки страждання? Євангеліст Іоан пише:
«Пилат же звелів написати напис і на хресті його примістити. Написано було: "Ісус Назарянин Цар Юдейський". Багато з юдеїв читали той напис, місце бо, де розп`ято Ісуса, було близько міста. Написано ж напис було по-єврейському, по-грецькому і по-римському» (Ін. 19, 19-20),
Навіть енциклопедія Аркта, якою, до речі, користуються Свідки Єгови не подає, що хрест - це страждання. Знаємо зі Святого Пись­ма а також зі стародавньої історії, що до хреста прибивали ноги і руки жертви, і та, повішена в такий спосіб, вмирала у страшних муках. Цілий світ знає, що протягом перших трьох століть існування Церк­ви сотні вірних, що визнавали Христа, вмерли розп`ятими на хресті.
Хрест, страждання на хресті добре знали християни, що вмирали на ньому. Також знали це і погани, приглядаючись до смерті тих, хто був розп`ятий на хресті. Лише тоді, коли перестали пересліду­вати християн, таку кару смерті відмінили.
Саме від того часу хрест вважається символом слави. Тому хрест є нагородою за геройські вчинки. Якщо апостоли тільки страждання Христа окреслювали словом «хрест», то чому святий Павло пише:
«Щоб спізнати його й силу його воскресіння і участь в його му­ках, уподібнюючись йому у смерті» (Фип. З, 10).
Коли хрест є символом, який окреслює страждання (муки), то чому св. Павло розмежовує тих два поняття? Чому в одних місцях Святе Письмо користується словом «хрест», а в інших місцях вжи­ває слово «страждання»? Відповідь проста: це робиться тому, що ці два поняття істотно між собою відрізняються і не означають однієї і тієї ж самої речі. Хрест - хрестове дерево, на якому вмер Христос, а страждання - це великі муки і труднощі. Наші страждання ми повинні розуміти як хрест, котрий, подібно до Христа, маємо прий­няти без нарікань.
Наші страждання можна символічно назвати хрестом. Але хрест Христа був не символом, а дійсністю.
Свідки Єгови проповідують, що треба спиратись на Святе Пись­мо, а не на людські перекази. На підставі цього твердження вони відкидають Передання Церкви. Тоді нехай дадуть відповідь на пи­тання: «Чи є Святим Письмом енциклопедія, з допомогою якої про­бують «вчинити» з хреста стовп?» Якщо відповідь буде негативною, то на якій основі вони користуються нею, відкидаючи при цьому Передання. Апостол Павло на цю тему пише:
«Тож стійте, брати, і тримайтеся передань, яких від нас нав­чилися чи то усно, а чи листовна» (2 Сол. 2, 15).
Щодо енциклопедії, то упорядкували її світські люди. Передання, натомість, не виникло в результаті досліджень, а його перейняли від апостолів їх наступники. Оскільки ми за апостольською радою виз­наємо Передання за правдиве, то будемо ним користуватись. Будемо дотримуватись попередніх засад і подаватимемо аргументи, користуючись Святим Письмом Старого і Нового Завітів. Цих аргументів є достатньо, щоб виразно підкреслити правду про хрест Ісуса Христа, яку проповідує Католицька Церква. Отож, як аргументи, подамо декілька віршів, у яких мова йтиме про те, що Христос вмер не на палі, а на хресті:
«Ті ж закричали: "Геть! Геть! РОЗІПНИ ЙОГО". А Пилат їм: "Маю я вашого царя розіп`ясти?" І відповіли первосвященики: "Не­ма в нас царя, тільки кесар!" І тоді видав він його їм на розп`яття. І забрали вони Ісуса; і, несучи для себе ХРЕСТ, вийшов він на місце, зване Череп, а по-еврейськи Голгофа, де його і розіп’яли, а з ним двох інших: по одному з кожного боку, Ісуса ж - посередині. Пилат же звелів написати напис і на хресті його примістити... А при хрес­ті Ісусовім стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина» (Ін. 19, 15-19; 25).
« "Христос, цар Ізраїля — хай зійде тепер із хреста, щоб ми поба­чили й увірували". Та й ті, що були з ним розп`яті, зневажали його» (Мр. 15, 32).
«...Якщо ти Син Божий, зійди но з ХРЕСТА» (Мт. 27, 40).
«Він понизив себе, ставши слухняним аж. до смерти, смерти ж -ХРЕСНОЇ» (Фип. 2, 8).
«Бо слово про ХРЕСТ - глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, СИЛА БОЖА... ми проповідуємо Христа РОЗП`Я­ТОГО: - ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган» (1 Кр. 1, 18-23).
Дискутуючи зі Свідками Єгови, не раз чуємо, що Христос не був прибитий ані до палі, ані до хреста, а був прив`язаний до стовпа. Очевидно, і тут підтверджують свою науку словами св. Павла, який у посланні до Галатів пише, що проклятим є той, хто висить на де­реві. Якщо висить, то не є прибитий, а прив`язаний.
Що ж, подамо ще декілька аргументів зі Святого Письма, які нам виразно кажуть, що Господь Ісус Христос був прибитий до хреста:
«Тома ж... відрік: "Якщо не побачу на його руках ЗНАКІВ ВІД ТКЯХІВ і не вкладу свого пальця у місця, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік його, - не повірю!» (Ін. 20, 24-25).
«Я бо через закон для закону вмер, щоб для Бога жити: я - РОЗ­П`ЯТИЙ З ХРИСТОМ» (Гал. 2, 19).
Замало і цього Свідкам Єгови, тому й закидають знову, що хрест - це шибениця, то чому ми, християни, віддаємо шану шибениці, адже вона є символом ганьби. Те, що Свідки Єгови не відрізняють Ісусового хреста від шибениці злочинців, - це є їх приватною справою.
Ми, християни, вшановуємо як найдорожчу реліквію Хрест, на яко­му вмер Ісус Христос, освячуючи його Своєю Найдорожчою Кров`ю, про яку Святе Письмо пише, що вона є Божою Кров`ю (Ді. 20, 28). Як можна, не розуміючи таких простих речей, розуміти складніші.
Отже, бачимо, що для Свідків Єгови хрест є згіршенням. Одно­часно бачимо велику розбіжність між їх наукою і Святим Письмом. Ось як вчить про хрест св. Павло:
«Мене ж не доведи, Боже, чимось хвалитися, як тільки ХРЕСТОМ ГОСПОДА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА...» (Гал. 6, 14).
«БО СЛОВО ПРО ХРЕСТ - глупота тим, що погибають, А ДЛЯ НАС, ЩО СПАСАЄМОСЯ, СИЛА БОЖА... Коли юдеї вимагають зна­ків, а греки мудрості шукають, - МИ ПРОПОВІДУЄМО ХРИСТА РОЗП`ЯТОГО: - ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган, а для тих, що покликані, - чи юдеїв, чи греків - Христа, Божу могутність і Божу мудрість» (1 Кор. 1, 18; 22-24).
Для юдеїв хрест є ганьбою, для поган глупотою. Зате для пок­ликаних - могутністю і Божою мудрістю. Як Свідки Єгови можуть вважати себе за покликаних Богом, коли хрест для них, як і для юдеїв та поган, є знаком ганьби і згіршення? Св. Павло виразно під­креслює, що він проповідує Христа розп`ятого (1 Кор. 2, 2; Фил. З, 18-19; Гал. 6, 14), а Свідки Єгови, всупереч його науці, проповідують, що хрест є ганьбою. Висміюють хрест, замість того, щоб нести людям славу про розп`ятого Христа. їхня наука є різко відмінною від науки апостолів.
Ось як говорить Святе Письмо про таких проповідників:
«Дивуюся, що ви так швидко покинули того, хто вас покликав Христовою благодаттю, і перейшли на іншу євангелію; не те, щоб вона була справді інша, АЛЕ ДЕЯКІ БАЛАМУТЯТЬ ВАС, БА­ЖАЮЧИ ПЕРЕМІНИТИ ЄВАНГЕЛІЮ ХРИСТОВУ. Та коли б чи ми самі, чи ангел з неба проповідували вам іншу, більше за те, ніж ми вам проповідували були, нехай буде анатема! Як ми казали перше, так і нині повторяю: Коли хтось вам проповідує іншу Євангелію, ніж ту, що ви прийняли, - нехай буде анатема!» (Гал. 1, 6-9).