Святий великомученик Димитрій Солунський

 

 


Життя святого великомученика Дмитра Солунського

Пам'ять 26 жовтня (8 листопада за новим стилем) 306 р. по Р.Х.

 

Святий великомученик Дмитро Солунський був сином римського проконсула у Тессалоніках (сучасні Салоніки, слов'янська назва - Солунь). Настало третє століття християнства. Римське поганство, духовно зломлене й переможене сонмом мучеників і сповідників Розп'ятого Спасителя, підсилювало гоніння. Батько й мати святого Дмитра були таємними християнами. Таємно в домовій церкві, що була в будинку проконсула, хлопчик був охрещений і вихований у християнській вірі. Це був час правління імператора (Августа) Діоклеціяна та співправителя Сходу Галерія Максиміяна. Діоклеціян був визначним політиком, впродовж майже 20-ти рр. християни жили спокійно за його правління, але з бігом часу для зміцнення імперії він видає декрет за яким кожен громадянин Римської імперії мав засвідчити свою шану до імператора. Імператор (Август) мав титул Pontificа (Верховного Жерця) символізуючи в одній особі поєднання світської та духовної влади. Для вшанування Августа всі громадяни Римської імперії мали скласти жертву перед його образом в поганському храмі серед пантеону римських божеств. Для християн настають важкі часи випробувань. До того часу життя християн в імперії було відносно спокійним. А з моменту виходу декрету надається право службовцям (судовій п’ятірці), записувати всіх громадян імперії у списки, де вказували тих, які склали жертви богам Римської імперії. У тих, хто відмовлявся складати жертву мали конфісковувати майно, християнську літературу, їх можна було віддавати на тортури допоки не відмовляться від своєї впертости, або ж при подальшій відмові, страчувати, як ворогів Римської імперії. Християни не могли приносити жертву ідолам, а тому, видання декрету виявило значне їх число в імперії, що дуже стурбувало імператорський двір і правителів провінцій особливо на Сході .

Діоклеціян відзначався порядністю та чесністю і як людина він розумів, що сам не зможе чесно правити, а тому обирає собі співправителем , Августом на Заході імперії Констанца Хлора, собі залишивши Схід. Згодом він призначає собі кесаря на Сході Галерія Максиміяна віддаючи йому частку управління з розрахунку на порядність цієї людини. Але як виявилося згодом кесарі не відповідали високим вимогам моралі й часто допускали зловживання в управлінні провінціями, а провини часто списували на християн. Піддавшись таким впливам Діоклеціян погоджується на видання декрету проти християн (автором якого вважають кесаря Сходу Галерія Максиміяна, людину жорстоку й грубу)

Після смерти проконсула Солуня, батька Дмитра, а юнак вже досяг повноліття, кесар Сходу Галерій Максиміян, викликав його до себе й, переконавшись у його освіченості й військово-адміністративних здібностях, призначив його на місце батька проконсулом Солунської провінції. Головним завданням, молодого стратега, була оборона міста від варварів. Цікаво, що серед тих варварів які загрожували римлянам були наші предки слов'яни, які охоче селилися на Солунському півострові. У «Житії Дмитрія Солунського» згадується про напад русів (між 379—395рр.) на «Селунський град». Церковне Передання говорить про те, що батьки Дмитра були теж слов'янського походження.

Імператор поставив перед своїм молодим проконсулом ще одну вимогу, викорінювати християнство, воля імператора була однозначною: "Віддавай смерті кожного, хто призиває ім'я Розп'ятого". Імператор не підозрював, призначаючи Дмитра, який шлях сповідання віри та подвигу мучеництва готує він таємному подвижникові. Прийнявши призначення, Дмитро повернувся до Солуня та відкрито визнав себе християнином. Замість того, щоб гнати й страчувати християн, він став відкрито навчати жителів міста християнській вірі та викорінювати поганські звичаї ідолопоклоніння..

Укладач «Житія святого», Метафраст, говорить, що він став для солунян "другим апостолом Павлом", тому що саме "апостол мов" заснував колись у цьому місті першу громаду віруючих (1 Сол., 2 Сол.). Святому Дмитрові призначено було Господом піти за святим апостолом Павлом на мученицьку кончину.

Звичайно звістка про те, що проконсул Дмитро є християнином невдовзі дійшла до кесаря Максиміяна. На зворотному шляху з походу на сарматів (племен, які населяли північне Причорномор`я) імператор вирішив йти через Солунь, щоб покарати проконсула Дмитра та вчинити розправу над солунською християнською спільнотою

Довідавшись про це, святий Дмитро завчасно повелів своєму вірному служці Луппу роздати маєток жебракам зі словами: "Розділи багатство земне поміж ними - будемо шукати собі скарбу на небі". А сам віддався посту й молитві, готуючись до прийняття мученицького вінця, як говорить про це «Житіє святого»

Коли імператор увійшов у місто, наказав викликати до нього Дмитра, і той відважно визнав себе християнином та почав викривати неправду щодо ставлення до християн яких цим указом позбавляли громадянських прав, адже їм навіть заборонялося звертатися до суду, також він викривав марноту римського багатобожжя. Максиміян у гніві наказав ув`язнити сповідника, а сам захопився гладіаторськими видовищами в цирку. Християн розшукували та тягнули до цирку де, улюбленець імператора, гладіатор-силач, германець на ім`я Лій, скидав з помосту на списи воїнів переможених ним у бою мирних християн. Відважний юнак, на ім`я Нестор, із солунських християн, відвідав у в`язниці свого наставника Дмитра та попрохав його благословити на бій із Лієм. За благословінням Дмитрія, Нестор здолав лютого германця й скинув його з помосту на списи воїнів, як той скидав християн. Нестора мали нагородити, як переможця, але розгніваний імператор наказав стратити святого мученика Нестора (пам'ять 27 жовтня 9 листопада за н.ст.) через те, що той був християнином. Дізнавшись про те, що Нестора благословив на бій його наставник Дмитро, кесар посилає воїнів до в`язниці – скарати святого Дмитра.

В благочестивих «житіях» так описують останні дні святого: «Як у світлиці святий Дмитро сидів у темниці, хвалячи й прославляючи Бога. Диявол, бажаючи злякати святого, перетворився на скорпіона й хотів вжалити його в ногу. Осінивши себе хрестом, святий без страху розтоптав нападника. Також він сподобився відвідин Ангела Божого, що приніс йому мир і підбадьорив його перед стражданнями» .

На світанку 26 жовтня (8 листопада за новими стилем) 306 року від Різдва Христового в підземну в`язницю увійшли воїни, вони застали святого за молитвою, та одразу простромили його списами. Так святий сповідник перейшов у вічні світлі оселі.

 

 

Зібрано громадою для Української Армії:
2 087 918 грн.

Температура в храмі +20С

 

Розклад роботи:
Храм відчинено у суботу, неділю та святкові дні з 9:15 до 16:30
Розклад служб:    
Сповідь в дні служіння Літургії о 9:15

 

Неділя 19 лютого

Літургія о 10:00

Неділя м'ясопусна, про Страшний суд.

Прп. Варсанофія Великого (Vi)

 

Неділя 26 лютого

Літургія о 10:00

Неділя сиропусна, прощена. Спомин Адамового вигнання з раю.

Прпп. Зої і Фотинії (Світлани) (V)

Заговини на Великий піст

 

Понеділок 27 лютого

Великий покаянний канон о 17:00

Рівноап. Кирила, учителя слов'янського (869)

Початок Великого посту

 

Середа 1 березня

Великий покаянний канон о 17:00

Мч. Памфіла (307)

© Парафія св. вмч. Димитрія Солунського, УПЦ-КП (2009-2017)