Запрошуємо вас, дорогі брати і сестри, 21 квітня на свято Входу Господнього до Єрусалима – Вербну неділю, щоб провести нашого Спасителя на вільні страждання за кожного з нас!


  • 10:00 – Служба Божа (сповідь о 9:00)


  • 11:15 – освячення верби

Вхід Господній у Єрусалим – це, як ми ще називаємо "Вербна неділя" та "Квітною неділею" – є великим двунадесятим святом Православної Церкви, у якому згадується реальна подія з останніх днів нашого Спасителя Ісуса Христа. 

За декілька днів до Свого славного входу до Єрусалиму Ісус підняв з мертвих чориденного Лазаря у Вифанії. А Лазар був не простим, а знатним чоловіком. І на його похоронах було чимало жителів Єрусалиму. Вони приходили втішати сестер покійного Лазаря і після дня похорону. Були й на третій і на четвертий день біля могильної печери з якої вже підвіювало запахом смерті… Лише уявіть собі, що всі ці люди, які бачили і відчули смерть свого друга побачили його знову живим після того, як чотири дні Лазар пролежав у гробі! Безперечно, що подив, нерозуміння і ейфорія з цієї події вмить рознеслася по Єрусалиму, бо хто ще таке колись бачив! Хто це зробив - питалися всі. ІСУС ХРИСТОС - відповідали вони!
Коли ж люди почули, що Ісус йде до Єрусалиму вони зустріли Його, як справжнього Царя, як Переможця, як Всесильного. В знак покори, на молодому осляті, щоб показати смирення і те, що Ісус є Цар не земний, а небесний, Спаситель увійшов до Святого Міста через Золоті Ворота Храму. Люди вітали Його вигуками радості “Спасіння в вишніх! Благословен, хто йде в ім’я Господнє!”. В знак великої пошани встеляли Йому шлях своїм одягом і пальмовим віттям. Та Христос був сумним, адже Він і лише Він знав, що Він входить у Єрусалим не на царювання у ньому, а на смерть через ганебний спосіб - розп’яття. Його серце, як серце справжньої Людини, обливалося болем від тих вигуків “Осанна”, адже Ісус знав, що ті ж самі люди, які сьогодні Його вітають, лише через декілька днів верещатимуть у своєму безглузді “Розіпни, розіпни Його!”…
Ось таке радісне і водночас сумне свято ця Вербна неділя. Для нас - християн - це день, коли ми в спомин цієї події вітаємо Христа вербовим віттям - українською пальмою. Віттям, яке перше пробуджується після зимової “смерті”. Віттям, яке нагадує нам, що Той Хто помре - обов’язково оживе! 
Та ми маємо розуміти і більш глибокий сенс сьогоднішньої події, яку ми переживаємо щороку. Ісус Христос йде на смерть за кожного з нас і ми Його проводжаємо на неї… Ми Йому кажемо - помри за нас, бо лише так ми зможемо опинитися у Царстві Божому, лише через Твою невинну жертву й смерть! Наші возгласи радості в добрих справах межують з “Розіпни!” наших гріхів… 
Ось так ми маємо розуміти те, що сталося тоді і що стається сьогодні. Саме ми є тими ж самими жителями і гостями Єрусалиму, які вітали Христа і за декілька днів розпинали Його. Бо Христос помер на хресті не лише за тих людей, які жили у Його часи, або ж до Нього, а за гріхи ВСІХ людей, коли б вони не жили, а значить і за кожного з нас. Тож і наші гріхи є тим, через що помер на хресті світлий і Божественний Син Божий…

Приходячи до церкви з вербовим віттям на освячення пам’ятай про свою особисту участь в подіях останніх страшних днів нашого Спасителя. Пам’ятай, що твої гріхи завдають невинному Сину Божому тих ран, які Його вбили! Нехай це допоможе тобі опам’ятатися і стати кращим. Пам’ятай, що саме з твоєї зміни на краще, зміниться та Держава у якій ти живеш. А ми всі цього так хочемо!

 

Про свято:

Невдовзі після воскрешення Лазаря, за шість днів до єврейської Пасхи, Ісус Христос звершив урочистий вхід в Єрусалим, щоб показати, що Він є істинний Христос Цар, і йде на смерть добровільно.

Наблизившись до Єрусалима, прибувши до селища Виффагії, до гори Елеонської, Ісус Христос послав двох учеників Своїх, сказавши: "Підіть у село, що прямо перед вами, і зразу знайдете прив`язану ослицю і осля з нею, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв`яжіть їх і приведіть до Мене. І якщо хто скаже вам щось, відповідайте, що вони потрібні Господу; і одразу ж відішле їх".

Ученики пішли і вчинили так, як велів їм Ісус. Вони привели ослицю і ослятко, накрили його своїм одягом, і Ісус Христос сів на нього.
Між тим в Єрусалимі довідалися, що Ісус, воскресивши чотириденного Лазаря, іде в Єрусалим. Безліч людей, зібравшись звідусіль на свято Пасхи, вийшли Йому назустріч. Багато хто скидав із себе верхній одяг і розстилав Йому по дорозі; інші зрізали пальмові гілки, несли їх у руках і кидали на дорогу. І весь народ, супроводжуючи і зустрічаючи Його, на радощах вигукував: "Осанна (спасіння) Сину Давидовому! Благословенний Цар Ізраїлів, що гряде в ім`я Господнє! Осанна в вишніх!"
Наблизившись до Єрусалима, Спаситель зі скорботою дивився на нього. Він знав, що народ відкине Його – свого Спасителя, – і Єрусалим буде зруйновано. Ісус Христос заплакав над ним і сказав (місту): "О, коли б зрозуміло ти в цей твій день, що потрібне для твого миру (тобто спасіння твого)! Але це сховано нині від очей твоїх (тобто: ти вперто заплющуєш очі на все Боже благовоління, що посилається тобі). Бо прийдуть на тебе дні, і вороги твої оточать тебе валом, і візьмуть в облогу тебе, і стиснуть тебе звідусіль. І зруйнують тебе, і поб`ють дітей твоїх у тобі, і не залишать у тобі каменя на камені, бо ти не зрозуміло часу відвідин твоїх (тобто часу, коли Господь відвідає тебе)".
Коли Ісус Христос увійшов до Єрусалима, усе місто схвилювалось, і запитували ті, хто не знав Його: "Хто це?"
Народ відповів: "Це – Ісус, пророк з Назарета Галилейського", і розповідали при цьому, що Він викликав з гробу Лазаря і воскресив його з мертвих.
Увійшовши в храм, Христос знову, як це вже було колись, вигнав з нього усіх продавців і покупців, кажучи їм: "Написано: дім Мій є дім молитви, а ви зробили його вертепом розбійників".
Сліпі й каліки обступили Його у храмі, і Він їх усіх зцілив. Народ, бачачи чудеса Ісуса Христа, став ще більше славити Його. Навіть малі діти, що були в храмі, вигукували: "Осанна Сину Давидовому!"
Первосвященики ж і книжники обурювались і сказали Йому: "Чуєш, що вони кажуть?"
Ісус Христос відповів їм: "А хіба ви ніколи не читали – з уст дітей і немовлят вчинив єси хвалу перед ворогами Твоїми?" (Пс. 8, 3).
Потім у наступні дні Ісус Христос учив у храмі, а ночі проводив за містом. Первосвященики, книжники і старійшини народу шукали нагоди погубити Його, та не знаходили, бо увесь народ невідступно слухав Його.
(Див.: Мф 21, 1–17; Мк 11, 1–19; Лк 19, 29–48; Ін 12, 12–19).
Урочистий вхід Господній в Єрусалим відзначається Св. Православною Церквою в останню неділю перед світлим святом Пасхи. Це одне з великих свят і називається ще Вербною неділею, бо в цей день за всенічною службою Божою (або за ранньою) віруючим роздають освячене віття верби та інших рослин. Тримаючи в руках перше весняне гілля, славимо Спасителя як Переможця смерті; бо Він воскрешав померлих і цього дня входив у Єрусалим для того, щоб умерти за наші гріхи і воскреснути, і тим спасти нас від вічної смерті і від вічних мук. Віття означає для нас знак перемоги Христа над смертю і нагадує нам про майбутнє воскресіння усіх нас із мертвих.
 
ТРОПАР СВЯТА:
Загальне воскресіння перед Твоїм стражданням запевняючи, з мертвих воскресив єси Лазаря, Христе Боже. Тому і ми, як діти, несучи знамена перемоги, виголошуємо Тобі, Переможцеві смерті: осанна в вишніх, благословен, Хто йде в ім`я Господнє.
 
Аудіо-проповідь настоятеля храму прот. Богдана Тимошенка:


2012 року Божого, Вербна неділя.

 

Дивіться фотогалереї Вербна неділя