12 грудня напередодні дня пам’яті святого апостола Андрія Первозванного, основоположника Української Церкви, малеча з парафіяльної школи громади св. вмч. Димитрія Солунського провели традиційні українські забави «Вечорниці на Андрія».

Кульмінацією святкування стало традиційний обряд кусання хлопцями калити, круглого коржа, спеченого дівчатами.

 

 

Калита – це великий корж із білого борошна. Тісто солодке з медом. Зверху калиту оздоблюють сухими вишнями чи родзинками – «щоб гарна була». І запікають її у печі, щоб вгризти було важко. Посередині калити обов’язково має бути дірка. У цю дірку й всувають червону стрічку і підвішують калиту до сволока посередині хати. Підвішують високо, щоб парубок міг зубами дістати калиту тільки тоді, як добре підстрибне.
Біля Калети стає вартовий – „Пан Калитинський“. Це повинен бути веселий, жартівливий парубок, «душа вечора».
Він бере в руки квач, вмочений у масну сажу, стає під калитою і запрошує гостя:
– Я, пан Калитинський, прошу пана Коцюбинського калиту кусати! „Пан Коцюбинський“ (ним може бути кожний учасник гри) бере коцюбу поміж ноги, ніби сідає верхи на коня, і їде калиту кусати. Під’їде до вартового і каже:
– Добрий вечір, пане Калитинський!
– Доброго здоров’я, пане Коцюбинський!
– Куди їдете?
– Їду калиту кусати!
– А я буду по писку писати!
– А я вкушу!
– А я впишу!
Ця суперечка проходить з жартами і сміхом. Завдання пана Калитинського – розсмішити пана Коцюбинського. Існує правило, що Коцюбинський може кусати калиту тільки тоді, коли він «витримає» всі жарти Калитинського і не посміхнеться. Це не так легко, бо Калитинський сам сміється, розповідає веселі пригоди, може і співати, і танцювати – все, щоб тільки розсмішити гостя і, розуміється, все присутнє товариство. Всі сміються, один тільки «гість» стоїть з коцюбою в руках і намагається стримати сміх. Та якщо йому і вдасться витримати всі жарти Калитинського, то і тоді він калити не вкусить, бо ж тільки він підстрибне, Калитинський смикає мотузок – і калита летить вгору.
Якщо ж Коцюбинський посміхнеться, то Калитинський його по обличчі квачем мазне, і він уже мусить іти геть: він програв своє право кусати калиту. На його місце стає інший учасник гри, новий «Коцюбинський», а Калитинський звичайно не міняється протягом усього вечора. Якщо трапиться добрий Калитинський, то за весь вечір ніхто до калити не приступить. Ця весела гра є основною «точкою» Андріївського вечора. Кінчається тим, що калиту здіймають зі сволока і ділять поміж учасниками гри. При чому дівчатам порції калити роздаються задурно, а хлопці платять гріш дівкам на стрічки за те, що калиту місили. Після цього всі сідають за стіл і починається вечеря…

 

Святкування завершилося споживанням смачних пісних вареників та пирога.

 

Переглянути фото з вечорниці