Зі святою водою та молитвою. Колись тільки так розпочинали кожну важливу справу наші предки. Тому церковне свято Богоявлення, коли Господь явився людям у вигляді Трійці - Бога Отця – гласом з неба, Бога Сина, що приймав хрещення у водах Йордану і Бога Духа Святого – у вигляді білого голуба, що сходив з небес, у народі було більш поширеним під назвою Водохреще. У надвечір’я свята та у саме свято в пам’ять про цю подію здійснюється освячення води. На саме Водохреще освячення води здійснюється не лише в храмі, але й у колодязях, на річці чи ставку.

Сьогодні, як і колись, за давнім звичаєм на берегах водойм знову постають льодові хрести, вівтарі а то й цілі храми, а їх народна назва “Ордань” незримо пов’язує українські річки та озера з біблійною річкою Йордан. Дух, що сходить на воду в цей час, надає їй чудесних властивостей: роками зберігається її свіжість, вона зцілює, захищає від ворогів видимих та невидимих. Воді повертається первозданна чистота, відтепер вона існує вже як матеріально-духовна субстанція, у якій Небо поєдналося з землею. Тому у всі часи в українській оселі обов’язковим було мати посудину зі свяченою водою. Нею окропляли оселю, посівне зерно, кропили молодих, новонароджене немовля, місце, на якому лежав померлий, пили у випадку хвороби, вирушаючи в дорогу, брали з собою замість причастя. З церковних переказів відомо багато випадків зцілення свяченою (йорданською) водою навіть смертельно недужих. Оптинські старці рекомендували окропляти нею продукти та їжу.

Сучасні наукові дослідження підтверджують те, у що раніше люди просто вірили: свячена вода  - це зовсім інша субстанція, вона міняє свою структуру. Навіть якщо розвести її у співвідношенні 1 до 60 із звичайною водою з під крана, цього достатньо, щоб та очистилась.  Окремі науковці вважають, що в ніч з 18 на 19 січня з космосу сходить на землю потужний потік  променів, необхідний для періодичного оновлення води в природі, з якої на дві третини складається все живе, і тоді вся вода набуває  цілющих  властивостей. Кожному – по вірі його. А щоб віра не зникла, то Господь підтверджує свою присутність серед нас, утримуючи цілісність створеного Ним світу, даруючи воді здатність оновлюватися. Тому раз на рік, саме на свято Богоявлення, так само як і тоді, коли Христос вступив у води Йордану, річка, що впадає у Мертве море, міняє напрям течії на протилежний в ту саму мить, коли після богослужіння, патріарх занурює в неї хрест. Пляшка солоної  води з цієї прісноводної річки, яку я привезла із паломництва на Святу Землю, тепер зберігається у мене дома як речовий доказ неймовірності очевидного.

 

 Галина Бондаренко, етнолог