Таїнство Причастя (Євхаристія)
 
“Причастя є таїнство, в якому віруючий під виглядом хліба і вина споживає (причащається) Самого Тіла й Крови Господа нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів і на Життя Вічне”. (Православний катехизис).
 
Приготування Святих Дарів для Причастя здійснюється на Євхаристії, тому це таїнство і має подвійну назву – Причастя, чи Євхаристія.
Євхаристія у перекладі з грецької значить подяка. В цьому основоположному таїнстві Церква приносить подячну, похвальну, умилостивлюючу й молитовну жертву Богові за спасіння всіх людей – живих і померлих. Громадське богослужіння, на якому здійснюється Євхаристія, називається літургією (від грец. літос – громадський, ергон– служба). На відміну від інших богослужінь (ранньої, вечірні, часів), де Господь наш Ісус Христос присутній однією Своєю благодаттю, тут Він перебуває безпосередньо, дійсно Пречистим Тілом Своїм і Святою Своєю Кров’ю, і не тільки перебуває, але й живить ними віруючих. Причащаючись Страшних Христових Таїн, ми уподібнюємося до святих апостолів, зібраних на Тайну вечерю, де Господь встановив таїнство Святого Причастя. Але ще до цього апостоли Христові чули слова свого Вчителя про таїнства Тіла й Крови Його: “Істинно, істинно кажу вам: якщо не будете споживати Плоті Сина Людського і не питимете Його Крови, то не будете мати життя в собі. Хто їсть Мою Плоть і п`є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день. Бо Плоть Моя – є істинною їжею, і Кров Моя є істинним питтям. Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, в Мені перебуває, і Я  в ньому” (Ін. 6, 53-56).
В таїні Боговтілення Господь Ісус Христос входить у світ, співстраждає йому, приймає на Себе весь світовий тягар зла. Страждання сина Божого – це не просто страждання вмирання, болю й скорботи, а незбагненне ототожнення Його з пропащим людством. Світлий і чистий, Він поринає в пітьму людського життя, безгрішний, Він бере на себе гріхи світу. Ніякі людські слова, ніякі поняття не можуть вмістити цієї таїни. Можна тільки сказати, що як створення світу було торжеством Любови Божої, так і страждання Богочоловіка стали найвищим проявом цієї Божественної Любови до людей. “Нас ради, людей, і нашого спасіння” був здійснений цей подвиг. Те, що звершилося на Голгофі і в саду Йосифа Аримафейського, не змінило зовнішнього, видимого ладу речей. Але в потаємних глибинах світу здійснився найвеличніший переворот. Ворота в небо, зачинені гріхопадінням людей, знову відкрилися, бо Богочоловік Ісус Христос відновив гармонію Неба і Землі, Творця і Творіння. Але гармонія ця відкривається тільки тим, хто приймає Жертву і Подвиг Сина Божого, тим, хто знаходить у цьому “шлях, істину й життя”.
Незбагненною для нас залишається Голгофа, страждання, смерть, сходження в пекло, Воскресіння. Тільки любов і віра можуть відкрити нам цю таємницю, тільки готовність всім своїм єством прилучитися до неї. Господь Ісус Христос – Заступник за людство, торжествуючи над переможеним Ним злом, над стражданням і смертю, веде за Собою тих, хто любить Його. Жертва звершилась один раз в Єрусалимі, але її рятівна сила простягається на весь світ і на всі часи до кінця віку. Вона є надчасова таїна, і участь у ній – знак нашого слідування Христу.
Для того, щоб кожен з нас міг засвоїти плоди спокутної Жертви, Спаситель благоволить з’являтися серед нас, у святих храмах Божих, у вигляді Безкровної Жертви, яка має таку ж умилостивлюючу силу перед Богом Отцем, як і Жертва Хресна. Як тоді на Хресті Він попросив для нас прощення гріхів, помилування й освячення, так і тепер, в силу Своєї хресної смерти, Він продовжує клопотатися за нас перед Богом Отцем. Так Христос “одним піднесенням назавжди вдосконалив тих, що освячуються” (Євр. 10, 14).
Тілу і Крові Господа Ісуса Христа в таїнстві Євхаристії потрібно віддавати особливу пошану і святобливе поклоніння, бо яким поклонінням ми вшановуємо Самого Спасителя, таким зобов’язані шанувати і Тіло й Кров Христові.
 
 
Церковні правила подавання віруючим Святих Таїн
 
1. Ніхто ні в якому випадку не повинен в один і той самий день двічі причащатися.
2. До таїнства святого Причастя християни повинні підготувати себе говінням – постом, молитвою, відвідуванням вечірньої й інших служб, примиренням зі всіма і сповіддю.
3. До шестирічного віку включно діти причащаються без сповіді, а немовлят причащають тільки під одним виглядом – Крови, тому їх не приєднують на літургії Ранішосвячених Дарів, коли в Чаша наповнена вином, не перетвореним на Кров Христову.
4. З перестороги, щоб при Причасті немовляти Святі Таїни не залишились ним нез’їденими, треба підносити дитя до Чаші вгору на правій руці і так причащати.
5. Дітей, що не досягли семи років, вдома причащати не можна, оскільки чин Причастя хворих запасними Дарами неприйнятний для дітей вказаного віку.
6. Не допускаються до Причастя подружжя, що мали під час говіння подружні стосунки і жінки в період місячного і післяпологового очищення.
7. Причасники повинні підходити до Чаші побожно і в глибокому смиренні, склавши на грудях навхрест руки так, щоб права рука була зверху. Приймати Святі Таїни треба стоячи, взяти в рот і одразу проковтнути їх. Святе Причастя не пережовувати, а при потребі розтерти язиком до піднебіння. Потім запити їх теплотою з антидором. Після Причастя забороняється чинити земні поклони, ставати на коліна, спльовувати слину у цей день заради прийнятих Святих Таїн.
 
 
Літургія – сімейна трапеза нашого народу
 
Нагадаємо собі про те, що наша Літургія походить від ритуальної трапези старозавітної Пасхи. Саме в час цієї Священної Вечері і для повного здійснення закладеного в ній значення Ісус Христос сотворив Свою Жертву, приношення Свого Тіла і Крови на споживання вірним дітям Своїм. Прийти на літургію – це значить ніби сісти за загальну Трапезу всієї християнської сім’ї на чолі з Ним, щоб разом спожити цей Небесний Хліб.
Все в Літургії продовжує нагадувати трапезу: для неї потрібен стіл (це престіл, звичайно кам’яний чи дерев’яний). Також необхідні покривала (вбрання престолу і покрови). Потрібні таріль – дискос, на який кладеться пожива, і чаша для пиття – святий потир. Особливо необхідні хліб і вино, а також розпорядник трапези – священик чи єпископ.
Літургія – це істинна трапеза, мета якої – з’явлення і прийняття Поживи, тобто Тіла і Крови Христових, хліба і вина, перетворених Духом Святим. Христос міг би обрати для Євхаристії речі, більш дорогоцінні, ніж хліб і вино, більш вишукану страву. Але Він віддав перевагу звичайній страві, що підтримує людське життя, доступній простим людям, тим, хто знає голод і спрагу, утамовувані хлібом і розведеним водою виноградним вином. Христос прямо сказав: “Бо Плоть Моя – є істинною їжею, і Кров Моя є істинним питтям”. (Ін. 6, 55) і “якщо не будете споживати Плоті Сина Людського і не питимете Його Крови, то не будете мати життя в собі.” (Ін. 6, 53). Святі Дари, якими ми причащаємося, є Божественною Поживою, що приєднує нас до Життя Вічного. Людина за столом їсть звичайний хліб і, перероблюючи його у своєму організмі, перетворює на щось живе, на клітини свого тіла. Тут, навпаки, живе начало – це Самі Святі Дари; ми причащаємось їх і змінюємося тією мірою, якою добровільно піддаємось їх дії, а також мірою своєї духовної чистоти.
Коли залізо розігрівають у вогні, воно набуває сяйва і жару вогню і саме стає вогненним, зберігаючи при цьому свою природу, сутність. Щось подібне відбувається і з християнином, що причащається Тіла і Крови Христових. Він стає єдинокровним Христу, “вростає у Христа”, починає жити Божественним життям. У силу цього апостол Павло і міг написати: “Вже не я живу, а живе в мені Христос” (Гал. 2, 20).
Ось чому Церква, дотримуючись слів свого Голови, щоденно закликає всіх вірних дітей своїх до Євхаристійної трапези. Регулярно причащатися для віруючого так само необхідно, як їсти і пити, інакше вичерпаються обмежені духовні сили людини. Ця Пожива потрібна і дітям у життєвій боротьбі, що для них починається. Тому Православна Церква допускає до Причастя і немовлят, що їх приносять на руках віруючі батьки і хрещені. Літургія – це момент зустрічі християн, зібрання дітей однієї сім’ї, дітей Божих, що об’єднуються навколо одного з них, свого пастиря, який поставлений їхнім опікуном, і разом з тим, священнодіючи, являє собою Христа.
Хліб і вино самі по собі становлять символ єдности. Дійсно, хліб готується з тіста, тобто з великої кількості зерен пшениці, розмелених на борошно, потім змішаних з водою і закваскою, що вже являє собою єдине ціле, єдність. Вино отримують з безлічі ягід винограду. Так і всі християни з’єднуються в одне велике єдине Тіло, Голова якого – Христос.
Християнин, що не любить своїх братів, – просто лицемір, бо коли хтось каже: “Я люблю Бога”, а брата свого ненавидить , той говорить неправду...” (1 Ін. 4, 20). В Посланні своєму апостол Іоан додає: “Любов пізнали ми з того, бо Він поклав за нас душу Свою; і ми повинні класти душі свої за братів” (1 Ін. 3, 16).
Християни – це одна душа в одному тілі, і Бог у цій душі. Тому один потік Божественного благодатного життя тече у всіх християнах, що утворюють тіло церковне. Ця єдність стає ще тіснішою кожного разу, коли вірні спільно причащаються за літургією. Вони п’ють з одного Божественного Джерела, і від того примножується у них Божественне життя і зростає любов до всіх ближніх.
Можна сказати прямо: два християнина, що належать до різних народів, рас, займають різні місця у суспільній структурі, все-таки об’єднані між собою більш тісно, ніж члени однієї нехристиянської сім’ї, незважаючи на їхні кровні зв’язки. Якби один християнин був на полюсі, а інший – на екваторі; якби вони були розділені двадцятьма віками історії, у них, як в учнів Христових, – одне й те саме Божественне життя; вони єдині. От де пояснення величі Вселенської Святої Апостольської Церкви, дійсної її вселюдськости, що пам’ятає і любить кожного свого члена без обмежень.
 
 
Молитовна підготовка християн до сповіді і причастя
 
Тим, хто бажає причаститися, потрібно достойно підготуватися до цього Святого Таїнства. У ці дні говіння тілу приписується суворий піст (без вживання м’яса, молока, яєць, риби). Розум не повинен розсіюватися на життєві дрібниці. Протягом тижня слід відвідувати богослужіння в церкві й ретельніше виконувати домашнє молитовне правило. Напередодні Причастя треба бути на вечірній службі і прочитати вдома крім звичайних вечірніх молитов Правило до Святого Причастя, а саме канони Ісусу Пресолодкому, Божій Матері, і Ангелу Охоронителю (вечірнє правило). Зранку прочитують вранішні молитви і Послідування до святого Причастя з молитвами до Святого Причастя (ранкове правило). Після опівночі вже не їдять, не п’ють і не курять, бо прийнято приступати до Таїнства Причастя натщесерце. Зранку потрібно  обережно почистити зуби, щоб ненароком не ковтнути води. Перед Причастям необхідно висповідатися зранку на Літургії.