1 грудня 2013 р.Б. піднялася Україна. Чого тільки варто було почути про 300 відчайдухів, які не побоялися вийти на протест у самому Донецьку! Дніпропетровськ - 3000 осіб, Суми 4000 осіб і т.д. Захід вийшов десятками тисяч, та це й не дивує, там все нормально з відчуттям поваги до власної свободи.
Київ. Що тут сказати? Це треба було бачити! Бо ніякими словами не оповісти того, що сталося, та ще й символічно в річницю референдуму за Незалежність України.

 

У Києві вийшов Народ! Цифра? Такого не бачив ніхто, то ж не важлива точна кількість - людей було всюди й дуже багато. Почуття піднесення охопило всіх! Здавалося б, що це вже все - перемога, та не все так просто. Почуття ейфорії і піднесення змінилося на тривогу, коли почалися події біля мерії, біля якої виявили декілька пляшок з коктейлем Молотова та на Банковій, яку хтось почав штурмувати. Проблема не у тому, що не було та м, у той момент, впливових опозиціонерів, щоб зупинити початок насильства, біда у тому, що ти не можеш зрозуміти, що стається і хто саме прагне нової крові…
Хлопцями, які штурмували Адміністрацію могли бути будь-хто з діаметрально протилежних таборів суспільства. Людина в масці - хто це? Радикал-націоналіст, або “тітушка”, або перевдягнений спецназівець? Попробуй тут розібратися. Власне, дивлячись на це, мені згадалася Сирія у політичному процесі якої й досі не розібратися. І як тут розібратися у тому, хто застосовував хімічну зброю - влада чи повстанці, коли окрім влади є опозиція, а в опозиції є повно відгалужень “опозиції в опозиції”, та повстанців з народу та для провокації є повно причин. Так само, швидко не зрозуміти, хто почав і кому був вигідним показовий штурм адміністрації. Та побачивши очільника “Брацтва” у перших рядах на Банковій, кожній людині, яка хоч трішки петрає в історичних процесах українського націоналістичного руху 90-х, стає все зрозумілим - це явна провокація. Кому вона вигідна? Безперечно владі, адже лише розвиток мирних вуличних протестів у процес вуличної війни розкриває широкі можливості для влади, яка хоче залишитися будь-якою ціною. Ще пару таких заворушень і чим не причина введення особливого стану, який буде на руку нечесній владі.
Новий рух Єромайдану розпочався з невинної крові, яка пролилася на Майдані Незалежності після жорстокого побиття протестувальників. Це обурило навіть самих байдужих людей. Так розвивалася і примножувалася Церква Христова. У язичників, які бачили свого ближнього, який іде на муки і вмирає за Якогось невідомого їм Ісуса Христа, факт такої жертовності робив переворот у свідомості, тобто духовну революцію. Невинна кров і невинна жертовність відкидає будь-які сумніви у правильності та істинності вибраного шляху. Освятив новий імпульс боротьби Сам Господь Бог, адже саме Михайлівський Золотоверхий монастир став порятунком і притулком для тих хто тікав від зла. Ось чому буз ніякого зголошення і планів Київ вийшов у суботу на Михайлівську площу. Це заслуга невинної крові! Це доказ того, що боротьба за Свободу є однією з найголовніших справ кожної людини. І ця справа не просто важлива - ця справа є благою і Богом благословенною, бо Воля дана людини Богом, як великий дар, що відрізняє людину від тварини, та дає можливість, правильно використовуючи її, з’єднатися зі своїм Творцем. Тож, збереження своєї Свободи та боротьба за неї, був, є і завжди буде справою у якій є Благодать Божа і Боже Благословення.
Рухаючись далі у сьогоднішньому процесі, який можна називати по різному: Євромайдан, Революція, Рух опору і т.д., а можна сказати просто - боротьба за свою Свободу та Свободу свого народу, українському люду слід розуміти, що для того, щоб зберегти Божу присутність у справі відстоювання своїх прав і Свободи, треба діяти за принципами Самого Бога - робити все з любов’ю, без ненависті й жорстокості. Прикладом цього Сам Христос! Мирний процес, який досягає своєї мети - це вищій “пілотаж” у будь-якому конфлікті! Чому, бо треба мати Бога за своїми плечами, щоб так вирішити те, що могло б перетворитися у зло, у війну. Тому, допоки нас не стріляють і не давлять танками, ми маємо все робити мирно! Це ДУЖЕ важливо! Лише так, цей ланцюжок “Невинна кров - Божа допомога - Любов - Перемога” не розірветься. Бог не відійде від нас і тоді, коли доведеться взяти для ЗАХИСТУ в руки зброю. Та нехай цього не буде ніколи!
Тож, набирайся український народе сили й терпіння, бо будь-яка добра справа просто і легко ніколи не дається. Перемогти зло добром не легко. Легко добро втратити через зло! Христос сказав, що “Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його”. Це стосується кожної доброї справи серед яких , чи не найперша - захист та збереження Свободи своєї та Свободи свого рідного народу.

Прот. Богдан Тимошенко, настоятель храму Св. Димитрія Солунського, "Українське село", Київщина.