Слово про силу
материнської молитви

(св. Григорія Богослова)

 

 

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Дивовижне піклування має Господь про своє
         створіння. Життя людське проходить під безперестанним впливом Промислу Божого. Господь промишляє про нас і Своїм євангельським словом, і життям Своїх обранців, і рішучим впливом благодаті Божої, у тому числі і через чудеса.

Ми живемо тепер у постійній метушливості. У нас немає часу побачити у своєму житті сліди Промислу Божого. Ми не розуміємо, чого хоче від нас Господь за даних обставин нашого життя. І все це тому, що забуваємо, а часто і зовсім не знаємо про єдину мету нашого життя; не знаємо про те, що воно нам дане тільки як путь у вічність.

Якось по телебаченню показували: кореспондент ставить перехожим одне й те саме запитання: для чого ти живеш? Який сенс твого життя? Відповіді були різні, але жодної правильної. Деякі взагалі не могли відповісти, для чого вони живуть.

Усе це через те, що люди у своєму житті стають богоборцями, тобто противниками Божих визначень про нас. Вони не розуміють незаперечної істини: хресним життєвим подвигом накреслюється шлях кожної людини до спасіння – у блаженну вічність.

У цю блаженну вічність – шлях вузький і врата у неї тісні. Однак двері Божественного милосердя відкриті завжди – до кінця віку. Тільки як відчинити двері скам’янілого людського серця для того, щоб у це серце увійшов Бог? Про це слід думати кожній людині і вчитися на прикладах зі Священного Писання й життя святих.

Згадаймо життя великого вселенського вчителя – святителя Григорія Богослова. Він народився у 328 році в Греції у знатній сім’ї: мати Нонна – православна християнка, батько – язичник. Матір, яка віддавала себе волі Божій, покірно несла свій життєвий хрест. Цим хрестом для неї був невіруючий чоловік. Вона постійно старанно молилася Богу про своїх близьких і займалася ділами милосердя. Як результат її молитви сталося те, що її чоловік – батько святителя Григорія Богослова – не тільки повірив у Христа, а й незабаром став пресвітером, а пізніше і єпископом Назіанським. Але скільки сліз і трудів коштувало праведній Нонні таке перетворення чоловіка, знає лише Бог.

Син же її згодом, з вдячною любов’ю згадуючи матір, писав: “Мати моя, наслідуючи від отців святу віру, поклала і на дітей своїх цей золотий ланцюг. В жіночому тілі носячи мужнє серце, вона для того тільки торкалася землі,.. щоб через тутешнє життя приготуватися до життя небесного”.

І вінцем життя св. Нонни були: чоловік, який став єпископом; син Григорій, великий вселенський учитель і святитель; другий син Кесарій, лікар, який досяг значних висот у лікарському мистецтві і який вважав за велике щастя бути православним християнином; дочка Горгонія, яка повторила багато в чому благочестиве життя своєї матері.

Не залишила свята Нонна світові нічого, крім живих пам’ятників – дітей своїх, які несли у собі ні для кого не зримі труди своєї матері, а святитель Григорій Богослов і дотепер несе через свої писання подвиги своєї матері.

Чи не до нинішніх матерів звернений приклад життя благочестивої Нонни? Головна справа дружини-матері, яка дана їй від природи Богом, бути матір’ю-християнкою, тому що у дітях заховане майбутнє світу.

Коли Григорій Богослов навчився в дитинстві читати, мати подарувала йому Священне Писання, відкрила таємницю його народження і водночас дала йому на все життя материнський заповіт.

“Виконай моє материнське бажання, – сказала Нонна синові, – пам’ятай, що я вимолила тебе у Господа, а тепер молюся про те, щоб ти був досконалим”.

Святитель Григорій усе своє життя дивувався своєму обранню. “Мене сподобив Христос переважної слави. Спочатку дав мене у дар матері, яка молилася з глибини серця, і Сам Господь прийняв мене у дар від батьків, вселив у мене любов до цнотливого життя”, – писав святитель Григорій.

У дитячому сні перед ним постали дві прекрасні діви у білому одязі. Хлопчик одразу відчув, що це не смертні, і на запитання: “Хто ви?” – одержав відповідь: “Одна з нас – чистота, а інша – цнотливість. Ми предстоїмо Царю Христу. Сину, з’єднай розум свій з нашими серцями, щоб ми принесли тебе на небеса і поставили перед Святою Небесною Тройцею”.

Чистота та цнотливість стали шляхом до Бога для святителя Григорія. Вступаючи в юність, він вже знав істинну цінність доброчесності. Він знав, що не золото і не багатство, не блиск вченості та премудрості являють собою істинний скарб життя, але чистота серця і розуму, цнотливість помислів і тіла. Тільки цей скарб треба берегти як зіницю ока.

Хто сьогодні може дерзновенно сказати, що   він і сам зберіг ці великі в очах Божих чесноти – чистоту і цнотливість, – і дав поняття про них своїм дітям?! Ну, а якщо не зберегли ці чесноти самі й дітям своїм не передали, то тільки покаянне волання до Бога може очистити нечисту душу й омити прокажене тіло.

Дорогі браття і сестри!

Ми повинні у своєму житті бачити промислительну десницю Божу і ніколи не впадати в розпач. Треба не противитися Богу, а звертатися до Нього з старанною молитвою.

Господь поруч з нами, все бачить і все чує. А головне – Він милосердний і не нехтує тим, хто приходить до Нього, яким би не було до цього життя того, хто кається.

Сам Господь сказав про Себе, що Він тростини надломленої не переломить і льону тліючого не загасить. Він справи приймає і наміри цінує, як сказав св. Іоан Золотоустий.

Будемо пам’ятати – наша надія і наше життя в Бозі. Будемо пам’ятати і про силу материнської молитви.

Амінь!