Бог не творить зла,
але керує ним, припиняє його
або спрямовує до добрих наслідків

 

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Ми віримо, що землетруси, повені, неврожаї, не-
           сприятливі атмосферні явища, всілякі епідемії, хвороби і смерть – усі ці прояви зла чиняться  за во­лею Божою. Тому ми молимося і просимо у Бога, щоб Він позбавив нас  усіх цих бід. Це зло, яке можна назвати фізичним злом, не залежить від волі людини.

Моральне зло, те, що ми називаємо гріхом, залежить від вільної волі людини. Людина може згрішати, а може і не згрішати. Провина за гріх повністю лежить на людині й падших ангелах. Священне Писання свідчить, що Бог зла не сотворив. Пророк Авакум, звертаючись до Господа говорить: “Чистим очам Твоїм не властиво глядіти на злодіяння, і дивитися на утиски Ти не можеш” (Авак. 1, 13).

Чисто богословські питання про існування у світі зла, про його походження і про відношення до нього волі Божої мають значення не лише теоретичне, але й практичне.

Іншими словами: чи робиться зло за волею Божою і за попущенням Божим, або без участі Бога, тобто поза Його волею? Дехто помилково думає, що Бог не керує злими людьми, дияволом і злими духами. Це зовсім не так. Бог керує усім без винятку. Не випадково Ісус Христос сказав, що і волосина з голови людини не впаде без волі Божої (Лк. 21, 18).

Бог зла не творить, але злом керує. Що означає – “керує злом”? Керування злом полягає у тому, що Бог дією Своєї волі припиняє зло або ж спрямовує його до благих наслідків.

Як же це виявляється у житті нашому? Бог скерував лиходійську руку вдарити тебе; Бог спонукав язик кривдника чи наклепника образити або обмовити тебе; Бог дав нечестивому силу позбавити тебе влади.

Сам Бог устами пророка Ісаї підтверджує це, коли говорить: “Я – Господь, і іншого немає. Немає Бога, крім Мене. Я підперізую тебе, хоч ти Мене й не знаєш... Я витворюю світло й творю пітьму, чиню добро й допускаю зло. Я, Господь, усе це чиню” (Іс. 45, 5-7). Ясніше говорить про це ж пророк Амос: “Чи станеться у місті якесь лихо, що його Бог не спричинив би?” (Ам. 3, 6). Це означає, що немає у світі нещастя, яке  робилося б не за волею Божою. Бог попускає злі наміри, через людей приводить їх у дію і дає  їм силу.

Так, Бог покарав царя Давида за гріх перелюбства з дружиною воєначальника Урії і за вбивство самого Урії. Яким чином? Гріхом кровозмішення власного сина Авесалома з дружиною царя Давида. Господь сказав Давиду через пророка Нафана: “Ось я спрямую на тебе зло з дому твого, і візьму жон твоїх перед очима твоїми, і віддам ближньому твоєму (тобто Авесалому), і буде він спати із жонами твоїми перед цим сонцем. Ти чинив це таємно, а я зроблю це (тобто Авесаломове кровозмі­шення) явним перед усім Ізраїлем і перед сонцем” (2 Цар. 12, 11-12).

Обидва – Давид і його син Авесалом – учинили зло. Але Бог через злодіяння Авесалома привів Давида до покаяння. Блаженний Августин говорить: “Бог виправляє добрих людей через злих”.

Нерідко правосуддя Боже використовує нечестивих правителів як знаряддя для навчання праведних терпінню і для покарання нечестивих за їхні злочини і гріхи.

Так, наприклад, через пророка Ісаю Бог попереджав ізраїльський народ про знищення і спустошення Палестини. Він говорить: “Горе Ашшурові, палиці мого гніву й києві мого пересердя! Я послав його на народ безбожний, виправив його на народ, що мене гнівить, щоб грабував його, обдирав до нитки, щоб топтав, немов грязюку на дорозі. Та він іншої про те гадки, інакше мислить про те його серце: на думці в нього – вигубити, викоренити чимало народів” (Іс.10, 5-7).

Цим Господь показує, що ассирійці виконують не свою волю, а волю Божу. Він називає їх знаряддям гніву і бичем обурення Свого на беззаконня ізраїльського народу. Таким чином, Бог бере на Себе  покарання нечестивих людей.

Господь говорить от про що: “Я послав їх узяти в них здобич і утихомирити непокірних Мені, які сильно вихваляються своїм розумом. Вони відкинули Єдиного Бога і вклонились язичницьким ідолам, приносячи їм жертви. Сам же ассирійський цар, виконуючи волю Божу, буде думати, що  він чинить це за власним бажанням і не опам’ятається, винищуючи людей”. Далі Господь говорить, що, “коли покараю людей Моїх і виправлю їх, тоді буде горе жезлу Моєму – ассирійцям, бо знищу їх як непотріб­не знаряддя”.

Так само треба дивитися й на інші праведні покарання Божі, що напускаються на людей і на цілі народи за їх беззаконня. Римський імператор Тит під час зруйнування Єрусалима, обходячи його стіни, побачив рови, наповнені трупами людей і кров’ю, важко зітхнув, підняв руки й очі до неба і сказав: “Боже милостивий! Не моє це діло”.

Згадаймо, браття і сестри, Другу світову війну. Яким стражданням піддав наш народ Гітлер! Чи не був він жезлом гніву Божого за беззаконня у 20-ті й 30-ті роки, коли храми Божі були зруйновані, єпископи, священики та  мільйони інших невинних людей були заслані до Сибіру і там загинули у тяжких муках?! Під час і після війни чимало людей покаялося, були відкриті храми, а Гітлер і фашизм загинули з ганьбою. Усе це звершилося за волею Божою.

Бог діяв у  далекі біблійні часи, в роки Другої світової війни, діє Він і в наш час. Провидіння Боже не дрімає, Господь промишляє про цілі народи, так само, як і про кожну окрему людину. Ми повинні бачити в усіх своїх бідах і стражданнях прояви волі Божої. Треба бути уважним до самого себе і розпізнавати у своїх бідах або покарання Боже за гріхи, або заклик до покаяння, як в історії з гріхопадінням царя Давида, або випробування нашої віри і терпіння, як це було з Іовом Багатостраждальним. В усьому, що відбувається з нами і навколо нас, треба вміти розпізнавати благу волю Божу, що веде нас до спасіння і вічного життя.

Амінь!