Про значення слова і язика

 

 

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Премудрий Соломон сказав: “Смерть та життя
          – у владi язика” (Пр. 18, 21). Якщо язик так впливає на кiнцеву долю людини, то цим визначається значення кожного людського слова.

Слово завжди було засобом спiлкування людини з Богом. Ще на початках людської iсторiї люди за допомогою слова зверталися до Бога з проханнями про допомогу i з благодарiнням; i нинi ми з вами через слово пiдносимо молитви i хвалу Богу. Значення слова в життi людини дуже важливе. За допомогою язика люди спiлкуються одне з одним, висловлюють свої найкращi думки i почуття, дiляться своїми радощами i печалями. Як завжди, людина шукає зустрiчi з рiдними i близькими для того, щоб поспiлкуватися з ними i почути щось радiсне, приємне, добре. Людське слово радує, веселить, зближує людей, робить їх добрiшими.

Говорячи про значення слова, святий Григорiй Богослов підкреслює, що там, де не в змозi зробити щось сила фiзична, треба застосувати слово. Апостол Якiв про силу i значення слова образно говорить так: “Ось ми вкладаємо вуздечки в рот коням, щоб вони слухалися нас, i керуємо всім тілом їхнім. Ось i кораблi, хоч якi вони великі і як не носяться сильними вiтрами, та невеликим кермом  спрямовуються, куди хоче керманич; так само і язик – невеликий член, але багато чинить. Подивись, невеликий вогонь, а як багато речей спалює!” (Як. 3, 3-5).

Але наскiльки слово людське приносить користь, настiльки воно може й спричинити зло. Наше земне життя значною мiрою залежить вiд язика. Язик формує нашi стосунки – дiтей з батьками, чоловiка з дружиною, керiвника з пiдлеглим... Зa язик можуть любити i ненавидiти, i життя може бути мирним або сповненим неприємностями, щасливим або сумним. I наша кiнцева доля може залежати вiд язика. За словами євангелiста Матфея, “за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть вiдповiдь у день судний: бо за словами своїми будеш виправданий, i за словами своїми будеш осуджений” (Мф. 12, 36 – 37).

Знаючи цiну слова, людина може бути чутливою до слова i байдужою до нього. Наше слово повинно нести радiсть i щастя, поширювати знання та iстину; воно повинно слугувати розвитку, бути джерелом життя.

Язиком здiйснюються зрада, наклеп, осудження, богохульство, неправдивiсть тощо. Нi вiд чого не загинуло так багато людей, як вiд язика. Хто не грiшить словом, та людина є досконалою. Не випадково народилася народна приказка: слово – срiбло, а мовчання – золото.

Остерiгайтеся, браття й сестри, лихослiв’я i намагайтеся застосовувати дар Божий – слово – тiльки на добрi справи.

Амінь!