Про благодійників­­

 і благодійність

 

 

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

“Освяти, Господи, тих, що люблять красу дому
            Твого, прослав їх Божественною Твоєю силою” (слова з заамвонної молитви). За кого це так завзято молить Господа свята Церква? Про кого вона так клопочеться? Про добродійників святих храмів, про тих, хто з любові до них та їх благоліп­ності не шкодують своєї посильної жертви на їх прикрашання. Яка чудова молитва! Видно, велика й особливо вгодна Богові чеснота – будувати і прикрашати храми Божі.

“Благодійним є улаштування училищ, – говорить святитель Феофан Затворник, – благодійне заснування лікарень, благодійне будівництво притулків та інших місць заспокоєння нужденних і стражденних. Але зведення храму благодійніше від усього цього, бо храм Божий є й училище, і духовна лікарня, і притулок для подорожніх”. Створення і благоприкрашання храмів настільки піднесеніше за все інше, наскільки безсмертна душа дорожча за тлінне тіло; наскільки життя вічне цінніше від тимчасового.

Храм Божий – цей рай земний; для християнина бути у храмі Божому все одно, що бути на небі. Тому не випадково посли князя Володимира, побувавши в Константинополі у храмі св. Софії, сказали, висловлюючи піднесені почуття, що переповнювали їхні серця: “Не знаємо, були ми на землі чи на небі”. У храмі Божому “з нами Сили Небесні невиди­мо служать”. Тут усе дихає благодаттю Божою. Приходь сюди радісним – радість твоя освятиться і по­двоїться. Ти відчуєш серцем, що Бог є єдиним джерелом неми­нущої радості. Приходь сюди пригнічений скорботою – і ти одержиш відраду й утіху. Приходь сюди трудами виснажений і клопотами обтяже­ний – і ти одержиш тут оновлення сил, бадьорість духу, полегшення важкої ноші твого життєвого хреста. Так говорить Сам Господь: “Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас!” (Мф. 11, 28).

У храмі Божому людина духовно народжується до нового, праведного й богоугодного життя. Храм Божий є місцем освячення і благословення тих, що йдуть до шлюбу, на народження дітей і створення християнської сім’ї. У храмі грішники, що каються, одержують від Бога відпущення гріхів. У храмі Божому відправляється Божественна літургія, на якій православні люди причащаються Тіла і Крові Христових. Храм Божий є місцем похоронної відправи і напуття християнина у вічне життя. У храмі Божому Цер­ква завжди молиться за тих, за кого нікому молитися: за живих і померлих. Храм Божий – це святе місце, дім Божий.

Ось що значить храм для православних християн! Ось чому будівництво храмів і турбота про благоприкрашання храмів Божих з само­го початку християнства в Русі-Україні вважалися великими чеснотами і були найулюбленішими справами православних людей.

Майже всі храми у нашій країні і створені, і прикрашені ревністю і щедрістю християнських душ. На це святе діло витрачалися й останні лепти убогих вдовиць, і щедрі пожертвування багатих людей. Пожертвувачі глибоко усвідомлювали, що вони здійснюють велику і богоугодну справу. І подивіться, вони не лише збагатили культуру нашого народу, вони заслужили дещо більше.

Ось і Євангеліє оповідає, що під час земного життя Христа був сотник, у кот­рого захворів слуга. Вважаючи себе недостойним прийняти Господа, він просив Його через юдейських старійшин зцілити хворого.

Старійшини, виконуючи доручення, сказали про сотника Христу: “Він достойний, щоб Ти зробив для нього це, бо любить народ наш і збудував нам синагогу” (Лк. 7, 4-5). Спаситель виконав прохання, зцілив слугу сотника, який заслужив благовоління Христа за створення дому молитви.

А ось що оповідається в житії преп. Еразма Печерського. Він був людиною багатою. Коли вступив до монастиря, то все своє майно витратив на при­крашання Печерського храму. Зробившись у такий спосіб з багатого бідним, він був зневажений серед своїх знайомих. Потім його почала бентежити думка, що краще було б йому використати своє багатство для бідних, ніж на прикрашання храму. Ця спокуса так оволоділа ним, що він впав у розпач і почав жити гріховно.

Але ось що відбулося потім. Еразм важко за­хворів, утратив мову й зір. Біля його постелі зібрались ченці Печерської обителі і з жалем почали говорити: “Горе, горе душі його! Жив він гріховно і так тепер жорстоко страждає”. Раптом Еразм став зовсім здоровим, сів і почав говорити:

– Правда, я такий, яким ви мене вважаєте. Та ось що зі мною трапилося. Сьогодні мені явилися преподобні Антоній і Феодосій і сказали: “Ми за тебе молились, і ось за нашими молитвами Господь дає тобі час на покаяння”. Потім я бачив ще Пречисту Богородицю з Немовлям на руках і з цілим сонмом святих. Вона сказала мені: “Еразме! Оскільки ти прикрасив церкву Мою, то Я прикрашу тебе і прославлю в Царстві Сина Мого. Вбогих завжди маєте з собою, а церкви Моєї не мали. Отже, встань, покайся, прийми великий ангельський образ (схиму), і на третій день Я візьму тебе чистим\ до Себе”. – Сказавши це, Еразм у присутності всіх покаявся і після прийняття постригу в схиму на третій день помер.

Браття і сестри! Зверніть увагу, яке блаженство чекає на будівників і благоприкрашателів святих храмів. За них молиться не лише Церква зем­на, а й Церква небесна. Сама Богоматір клопочеться за них. І якщо вони впали в якісь гріхи, Божа Матір клопочеться за них перед Богом, щоб Він дав їм час на покаяння.

Нехай втішаються цим усі творці та благоприкрашателі святих храмів і не шкодують своїх пожертвувань. Молитви православних християн у хра­мах, ними створених, донесуть їхні жертви до Престолу Божого на небесах, а звідти зведуть на благодійників і благоприкрашателів благословення і освячення. Ми ж усі, браття і сестри, молячись за тих, хто любить благоліпність дому Божого, і самі намагатимемось мірою наших можливостей брати участь у цьому доброму ділі, нехай сподобимося і ми молитовного за нас клопо­тання Церкви перед Всемилостивим і Людинолюбним Богом.

Амінь!