Коштовне каміння
 
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!
Господь наш Ісус Христос закликає Своїх послідовників, тобто християн: “Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть. Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, бо де скарб ваш, там буде й серце ваше” (Мф. 6, 19–21).
Скарби на небі – це якості людської душі, що завжди залишаються з нею навіть і тоді, коли вона відходить на небо у вічне життя. У загробному житті найбільш потрібні для душі скарби, бо вони визначають її долю у вічності.
У житії преподобного Макарія Великого розповідається, як небесні скарби допомогли одній черниці стати на шлях істинний.
“...Молитвами святих отців наших, Господи Ісусе Христе, Боже наш, помилуй нас!” – почувся голос за дверима келії. “Амінь”, – відповіла черниця Мононія. У келію ввійшов старець. Це був преподобний Макарій. З особливим наміром прийшов він до черниці. Мононія жила в монастирі з молодих років. Вона провадила спочатку побожний спосіб життя, але потім мало-помалу у неї з’явився великий недолік: вона полюбила багатство і стала ревно збирати його для своєї племінниці, яку збиралася видати заміж. Преподобний вирішив зцілити черницю від цієї хвороби.
“Я прийшов до тебе у справі, – почав Макарій. – Один купець продає два коштовних каменя надзвичайної краси: один – смарагд, а другий – яхонт. Чи не хочеш купити їх? Вони згодяться твоїй племін­ниці”.
Черниця з радістю погодилася на пропозицію старця, який у молодості був відомим майстром– гранувальником коштовного каміння, і передала йому п’ятсот золотих на купівлю каменів.
Преподобний старець попросив черницю зайти до нього, щоб отримати ці камені. Пройшло декілька днів. Черниця прийшла в монастир, де жив препо­добний Макарій. “Що ж ти хочеш побачити спочатку, – смарагд чи яхонт?” – спитав Макарій. “На твій розсуд”, – відповіла черниця. Тоді преподобний ввів її в кімнату. Убогі, криві, сліпі, каліки сиділи там і, спо­живаючи їжу, благословляли ім’я черниці Мононії.
“Ось твій яхонт, – показуючи на них, сказав преподобний черниці. – А це твій смарагд, – продовжив Макарій і відкрив двері у другу кімнату, де знаходилися хворі і старі жінки і теж молились Богу за здоров’я Мононії. – Якщо тобі не подобаються смарагд і яхонт, візьми назад свої гроші, а якщо подобаються, візьми їх собі, бо немає нічого коштовні­шого за ці камені”. Черниця, тремтячи, слухала слова преподобного і потім з тяжкими думками повернулась у свою келію.
Вночі тяжкі сни мучили черницю. Їй снилося, що вона померла, і за гріхи її потягли на вічні муки, і чийсь голос говорить їй: “Від цих жахів можуть визволити тебе смарагд і яхонт, що купив для тебе преподобний Макарій”. У страху прокинулася черниця, і з того дня колишньої Мононії не можна було впізнати: вона все своє багатство і всі свої сили стала витрачати на допомогу хворим і убогим.
Дорогі браття і сестри, ось що значить збирати собі скарби на небі. Цей приклад вчить нас, як треба жити на землі і готувати себе до вічного життя.
Амінь!