Проповідь на Новий рік
 
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!
Душа людська так створена, що вона завжди щось шукає, чогось бажає, до чогось прагне. Та чого б не шукала людина, вона завж­ди домагається одного: щастя, блаженства.
В надії досягнути бажаного щастя одні з нас усі свої зусилля і турботи звертають на їжу і пиття, другі – на одяг і вбрання, треті – на гроші та матеріальні здобутки, четверті – на одержання най­більших чуттєвих утіх та насолод, п’яті – на задоволення честолюбства, досягнення влади тощо. Ось ідеали, яким так старанно поклоня­ється гріховне людство.
Але з того часу, як існує світ, ще ніхто не знайшов для себе в усьому цьому істинного щастя. Премудрий Соломон, який мав повну можливість за­довольняти всі свої примхи, володів незліченними багатствами, був оточе­ний казковою розкішшю і мав гучну славу, користуючись усіма цими бла­гами життя, сказав, що це суєта суєт і томління духу. Вдивіться в сьогоднішній день уважніше, і ви побачите навіть за матеріального достатку гіркі сльози і різноманітні страждання, прислухайтесь уважніше до людей, і ви почуєте зітхання і стогін, які не перестають нестися звідусіль. В одного тяжка болісна невиліковна хвороба, у іншого – сімейні чвари, лайка, ворожнеча, ще в інших – невдячні, зухвалі діти, хтось бачить на своїй дорозі суперника і тому хвилюється, ревнує, терзається; у когось – невдалі плани і розбиті надії, гіркі розчарування; є люди, які мають матеріальні нестатки, в інших – очі не просихають від сліз за дорогими їхньому серцю покійниками – за батьками, дружиною, чоловіком, діть­ми. І так без кінця. А всі ці страждан­ня з кожним новим роком не зменшу­ються, і жоден мудрець не зможе ска­зати, коли ж настане кінець цим стражданням і зітханням.
Але наше нещастя в тому, що, не­зважаючи на рішуче запевнення премудрого Соломона, незважаючи на наші власні спостереження і оточуючі нас
приклади, ми все ж ганяємося за цим вигаданим примарним щастям і так “осуєтилися”, так позбавили сенсу своє життя, так прив’язали його до землі, що зовсім забули, навіщо ми живемо, яка мета нашого життя.
Отже, що ж? Невже нема щастя на землі? Ні, улюблені браття і сестри, щастя є, воно цілком досяжне: треба тільки знати, де і як його знайти! Правдиве щастя треба шукати не поза нами, а в самих собі, в нашому влас­ному серці, в нашій душі. Якщо його там немає, то ніякі старання, ніякі зу­силля не допоможуть нам знайти його. “Царство Боже (або, що те ж саме, джерело щастя), всередині вас є“, – ска­зав Спаситель (Лк. 17, 21). І це Цар­ство Боже, або щастя, за поясненням ап. Павла, є не що інше, як правед­ність, і мир, і радість у Святому Духові (Рим. 14, 17). І саме в цьому є справж­нє щастя. Воно полягає у виконанні заповідей Божих, у мирі і спокої совісті, яка ні в чому не докоряє, в радості і веселості серця, в задоволенні своїм становищем і повній відданості волі Божій.
Ніякі зовнішні незгоди – фізичні страждання, хвороби і всілякі труднощі на життєвому шляху не мають тут вирішального значення, вони не в силі захитати це щастя. Як це не дивно для нас, але, як
свідчать подвижники благочестя, серед цих страждань душа може веселитись і радіти, може переживати такий відрадний стан, з яким не можуть зрівнятися ніякі задоволення й тілесні насолоди.
Один видатний своїми знаннями учитель зустрів якось бідного старця. Виснажене тіло того було вкрите лахміттям і він весь був у ранах. “Добрий день тобі, старче”, – сказав учитель бідняку. Старець відповів: “Не пригадую, щоб день коли-небудь був для мене недобрим”. Учи­тель продовжував: “Я бажаю тобі щастя”. – “Нещасним я ніколи не був”, – відповів жебрак. Здивувався вчитель і, подумавши, що старець не розчув його слів, додав: “Я бажаю, щоб у тебе було в усьому благополуччя”. Жебрак відповів, що злополучним він себе не пам’ятає. “Невже ти один щасливий між усіма людьми, – вкрай здивований, вигукнув учитель, – коли земне життя повне журби і нестатків?” – “Нещасливий той, – пояснив старець, – хто шукає щастя десь, а на землі немає іншого щастя, як у всьому покла­датися на волю Божу!”
Мимовільно при цьому згадується преп. Серафим Саровський. Він, при всіх нестатках, яким піддавав себе добровільно, при всіх непосильних трудах і хворобах вважав себе цілком щасливим і в душі завжди радів. Ця внутрішня радість і втіха немов переповнювали його і видимо для інших виливалися з нього. Кожного, з ким розмовляв, він називав не інакше як “радість моя”. Часто він звертався з таким привітанням: “Христос воскресе, радість моя”, і цим по­казував, що в нього завжди такий ра­дісний настрій, який ми відчуваємо тільки в день св. Пасхи.
Ось якого щастя нам, православ­ним християнам, треба прагнути. Володіючи ним, ми постійно і нерозлучно будемо з Христом Спасителем на­шим. Сам Спаситель буде для нас миром і втіхою, радістю, багатством і славою. Він буде супроводжувати нас завжди і всюди, вдень і вночі, вдома і в дорозі, у смутку і в радості. У ваганнях і труднощах Він буде настав­ляти і напоумляти нас, у малодушнос­ті – підбадьорювати, в недугах – лікувати, в скорботах – утішати. Тоді Він вселиться в нашу душу і буде па­нувати в ній. І чи може християнин, живучи з Христом, чим-небудь засму­чуватися, страхатися і боятися чогось? Пророк Давид вигукує: “Господь – Просвічення моє і Спаситель мій, кого у­боюся? Господь – Захисник життя мого, кого устрашуся?”
Вітаючи вас, дорогі браття і сестри, з Новим роком, від душі бажаю вам щастя бути завжди з Христом, Який з такою любов’ю кличе нас до Себе: “Прийдіть до Мене, – говорить Він, – усі струджені і обтяжені, і Я заспо­кою вас” (Мф. 11, 28).
На закінчення подякуймо Богові за всі Його милості до нас і до країни нашої, які Йому була ласка подати нам у минулому році. Складімо Йому хвалу і подяку за Його довготерпіння до гріхів наших, за те, що не пере­рвав ще нашого земного життя і не по­кликав нас, непідготованих, до Свого справедливого суду. Багато людей відійшло від нас в інший світ, близьких і неблизьких, з якими рік тому ми об­мінювалися привітаннями і добрими побажаннями. Але нам дано ще час для покаяння, очищення і виправлення. За цю щедру милість до нас подякуй­мо Господу оновленням свого внут­рішнього духовного життя, милосер­дям і співстражданням до ближніх, добрим християнським життям.
Всещедрий Господи Боже! Подай нам Твою милість і навчи нас у всьому творити волю Твою, пошли мир, благоденство, до­статок плодів земних країні нашій і всім людям Твоїм.
Амінь!