Преосвященний єпископ Климент, улюблений у Христі брат!
Сьогодні через покладання архиєрейських рук під час Божественної літургії благодаттю Святого Духа ти був посвячений на єпископа. Ця значна подія у твоєму житті стала для тебе несподіваною. Але у Бога нема нічого несподіваного. Він обрав тебе на церковне служіння раніше, ніж обрав тебе Священний Синод нашої Святої Церкви.
Ти народився на кримській землі. Здобув вищу світську освіту. Закінчив Київську Духовну Семінарію. Три роки був секретарем Кримського єпархіального управління. Прийняв чернецтво у Михайлівському Золотоверхому монастирі з іменем Климент – на честь великомученика Климента, єпископа Римського, який у першому столітті постраждав за Христа у Криму. Тепер тобі належить керувати Кримською єпархією Української Православної Церкви Київського Патріархату. Єпископське служіння – відповідальне служіння, насамперед перед Богом. Про це ніколи не слід забувати. Бог обирає на Свою церковну ниву, дає необхідні дари Святого Духа, але вимагає відповідних плодів. Всі ми – єпископи і священики – є робітниками у винограднику Господньому. І як у євангельській причті господар виноградника у свій час прийшов і став вимагати від робітників плодів їхньої праці, так і єпископа Господь наш Ісус Христос після смерті поставить на суд.
Єпископ, насамперед, повинен побожно, без лінощів, з радістю відправляти богослужіння, серед якого свята Євхаристія займає центральне місце. Це нібито й прописна істина для кожного священнослужителя, але, на жаль, не всі ставляться до цієї святої справи з любов’ю і ревністю. Не нехтуй цим, бо від ставлення до богослужіння залежить благодатне життя кожного священнослужителя. Багато хто, втративши страх Божий перед святинею, пішов шляхом різних пороків.
Не віддаляйся від Церкви, тому що нема нічого міцнішого за Церкву. Твоя надія – Церква, твоє спасіння – Церква, твоє пристановище – Церква. Вона ніколи не старіє, а завжди квітне. Тому Святе Писання, підкреслюючи її твердість і непохитність, називає її горою; за її непорочність називає її дівою; за великодушність називає її царицею, а за споріднення з Богом називає її дочкою.
Служіння Церкві – це велика честь. Воно пов’язане зі спасінням людських душ для вічного Царства Божого. І в той же час єпископське служіння – це не честь і не нагорода за сумлінну працю. Єпископство – це, насамперед, наполегливий труд і велике терпіння. І це багато хто з нас зрозумів тепер, коли Українська Православна Церква Київського Патріархату опинилася перед випробуваннями.
2000 рік від Різдва Христового – рік надії. Ми сподіваємося, що цей ювілейний рік може стати роком об’єднання українського православ’я в єдину Помісну Православну Церкву, визнану Вселенським православ’ям. Незважаючи на всілякі перешкоди, аж до зриву переговорного процесу, ми уповаємо на допомогу Божу, на Його всемогутню силу і Провидіння, і віримо, що настане час, коли в Україні буде єдина Православна Церква.
У період становлення Помісної Церкви тобі, як і всім нам, належить перетерпіти багато принижень, пережити багато скорбот, вислухати неправду і наклепи на нас. Щоб до кінця понести цей хрест, потрібна благодатна допомога. І ми віримо, що Господь дарує тобі Свою благодать, якщо ти будеш просити її у Пастиреначальника Христа і не станеш відганяти від себе гріховними вчинками. Дари Святого Духа – це невичерпне джерело духовних сил для нашого служіння Церкві Христовій. Нехай перед твоїми духовними очима будуть приклади святих святителів Христових: Василія Великого, Григорія Богослова, Іоана Золотоустого та інших святителів, у тому числі і наших, українських. Не лінуйся читати Святе Писання, творіння свв. отців та іншу духовну й історичну літературу. Вона є невичерпним джерелом мудрості. Хто не читає корисних книжок, той поступово духовно вмирає і впадає в людські пороки. Прикладів навколо багато.
У боротьбі з гріхом частіше нагадуй собі про смерть і про суд Божий. Святі отці подвижники, які все життя боролися з гріхом і дияволом, говорять: «Пам’ятай останній твій час, і повіки не згрішиш». Треба не стільки інших спасати, як себе, і тоді навколо тебе будуть спасатися й інші. Ми живемо в час великих і різноманітних спокус. Господь судив нам жити в таких умовах, але Він може надати нам силу перемагати спокуси.
Ти, як добрий воїн Христів, за словами ап. Павла, стань, підперезавши стегна свої істиною, і зодягнувшись у броню праведності, і взувши ноги в готовність благовістити мир; а понад усе візьми щит віри, яким зможеш погасити всі розпечені стріли лукавого; і шолом спасіння візьми, і меч духовний” (див.: Еф. 6, 14-17). Якщо навіть тоді, коли в Церкві був ще живим голос Христа Спасителя, християни повинні були боротися з гріхом і спокусами, то про що говорити нам, християнам кінця другого тисячоліття. Треба бути мужніми духом і завжди пам’ятати, що з нами Бог, і розвіються вороги Його.
Ми, архиєреї, які взяли участь у твоїй єпископській хіротонії, вітаємо тебе, нашого брата і співслужителя, і бажаємо тобі Божої допомоги. А тепер прийми цей архиєрейський жезл і від даної тобі благодаті Святого Духа подай твоє перше архипастирське благословення цьому побожному народу, що разом з нами молився за тебе.