Преосвященний єпископ Юрій, улюблений у Христі брат!
Сьогодні, під час Божественної літургії, силою і дією благодаті Святого Духа, через покладання архиєрейських рук, ти став єпископом, щоб пасти Церкву, яку Господь наш Ісус Христос надбав Своєю Кров’ю (див.: Діян. 20, 28).
Господь покликав тебе на цей подвиг у тяжкий для українського православ’я час, коли Церква розділена ворожими силами на частини. Ти був свідком недавнього протистояння нашій святій Церкві московських церковних екстремістів. Похвальним для тебе є те, що ти не злякався, як говорить псалмоспівець Давид, «страху, де нема страху». Дійсно, ті люди, що ганьбили нашу Церкву, не мають страху Божого, бо вони розтрощили і спалили хрест Господній, який є символом нашого спасіння і животворчою силою.
Ти став єпископом у молодому віці, коли треба ще вчитися і набиратися досвіду церковного керівництва. Але церковна історія знає багато прикладів, коли єпископи у молодому віці ревно служили Богу і були Його співробітниками на ниві Христовій.
Все буде залежати від того, з яким натхненням ти будеш працювати у церковному винограднику. Якщо будеш вчитися і сприймати у своїй архипастирській діяльності насліддя великих святителів як маяк, то ти не зіб’єшся з церковного шляху: сам спасешся і свою паству приведеш до тихого Божого пристановища. Якщо ж ти будеш керуватися похотями житейськими і настановами цього світу, то даремним буде твоє служіння. Воно не принесе користі ні тобі, ні твоїй пастві.
У своєму обранні на єпископське служіння ти вбачаєш виявлення волі Божої. Добре було б, якби ти і в труднощах свого служіння бачив Правицю Божу, яка через страждання і терпіння веде нас до слави Божої. Єпискоство – це не панування над народом Божим, а постійна тяжка праця, молитви і відправа Божественної Євхаристії.
Даремно деякі єпископи ухиляються від систематичного і постійного відправлення богослужінь. Вони багато втрачають для свого особистого духовного життя і не мають міцної опори в архиєрейському служінні. У таких єпископів настає розчарування у своєму виборі.
Ти не маєш вищої богословської освіти, але у тебе є дорогоцінний дар – любов до Церкви, яка привела тебе до храму Божого у молоді роки. Треба постійно вчитися і в той же час пам’ятати, що не великі знання, а любов до Бога і до людей робить незнаних великими.
Ап. Павло не осуджує тих, хто бажає єпископства. Він говорить: «Коли хто єпископства бажає, доброго діла бажає» (1 Тим. 3, 1). Треба звернути увагу на останні слова: «доброго діла бажає», тобто не влади і честі, а доброчинства. Дехто робить наголос на перших словах апостола, тобто «єпископства бажає», а не на останніх. Всім нам, єпископам, треба більше звертати увагу на доброчинство.
В наш час в Київському Патріархаті єпископам доводиться переживати багато труднощів і страждати, бо ми постійно відчуваємо протидію нашій Церкві. Треба і за це дякувати Богу – і за скорботи, і за радощі.
Завжди пам’ятай, що перемагає той, хто з Богом. Бути з Богом – не значить говорити про це, а постійно мати Бога в душі і, як говорять свв. отці, «ходити перед Богом».
Ми молилися за тебе, щоб Господь завжди був з тобою і допомагав тобі в архипастирському служінні.
А зараз прийми цей жезл і від даної тобі благодаті Святого Духа благослови цей побожний народ, що сьогодні молився за тебе під час твоєї єпископської хіротонії.