Преосвященний єпископ Даміан, улюблений у Христі брат!
Обрання тебе на єпископа стало для тебе несподіваним. Але ми віримо, що як усе в світі здійснюється з волі Божої, так і твоє настановлення на архиєрейське служіння сталося не без Його волі. Священний Синод нашої святої Церкви визначив бути тобі єпископом Херсонським і Таврійським. Сьогодні у соборі св. князя Володимира, просвітителя нашої землі, ти прилучився до собору єпископів Православної Церкви благодаттю Святого Духа через покладання рук архипастирів, які брали участь у твоїй хіротонії.
Ти здобув богословську освіту в Одеській Духовній Семінарії, а потім майже 40 років ніс пастирське служіння на Херсонщині. Довгі роки ти був духівником Херсонської єпархії, а це свідчить про твій духовний авторитет серед духовенства. Нещодавно ти залишив Українську Православну Церкву Московського Патріархату і перейшов до Київського Патріархату. Це свідчить про те, що ти зрозумів, що Київський Патріархат – це майбутнє українського православ’я в незалежній державі.
У своєму слові при нареченні ти добре висловив своє бачення єпископського служіння. Це нас радує. Ми вбачаємо в тобі насамперед церковну людину, яка хоче служити людям, їх спасінню, духовному оновленню.
Св. Іоанн Золотоустий глибоко вірив, що тільки служіння Церкві несе спасіння світові і людству, що тільки вірою через виконання Божественних законів можна впорядкувати наше земне життя. Тому наше архиєрейське служіння повинно бути спрямоване на виконання заповідей Божих.
Всі ми добре знаємо слова ап. Павла: «Хто єпископства бажає, доброї справи бажає» (1 Тим. 3, 1). Апостол тому не осуджує, а хвалить тих, хто бажає єпископства, що в ті апостольські часи за єпископством йшло мучеництво.
Дещо подібне можна сказати і про єпископів Київського Патріархату. Той, хто хоче бути єпископом нашої Церкви, стає на шлях приниження, утисків, терпіння, матеріального обмеження і великої праці в складних умовах. Отже, єпископ, як добрий пастир, не повинен шкодувати ні своїх сил, ні здоров’я, ні самого життя. Все це ти і сам добре знаєш із свого довгого пастирського служіння, але звичай примушує нас на початку єпископського служіння давати кожному напутнє слово.
З миром іди в путь, яка перед тобою, і коли твої немочі збуджують у тобі почуття скорботи, то нехай дари благодаті Божої викликають почуття смиренної радості.
А зараз прийми цей архипастирський жезл і від данної тобі благодаті Святого Духа благослови цей побожний народ.