Преосвященний єпископ Никон, улюблений у Христі брат!
Силою і дійством Всесвятого і Животворчого Духа, через покладання рук архиєреїв, що брали участь в єпископській хіротонії, ти приєднався нині до собору єпископів, щоб «пасти Церкву Господа і Бога, яку Він надбав Своєю Кров’ю» (Діян. 20, 28).
Вітаємо тебе, нового нашого співбрата, з цим великим даром благодаті Божої, і з твоїми молитвами поєднуємо і наші молитви. щоб ця благодать була не даремною в тобі. Нехай діє в тобі сила Божа, яка, за словами ап. Павла, виявляється в людській немочі.
Ти прийшов у Церву Христову у зрілому віці, здобувши педагогічну освіту. Тепер ти закінчуєш Київську Духовну Академію, і в той же час несеш послух у Золотоверхому Михайлівському монастирі. Для тебе було несподіваним покликання на архиєрейське служіння. Ти сповідав перед нами свою неміч, і що вище твоїх сил те служіння, на яке закликає тебе церковне обрання. Не тільки ти один, а й багато інших єпископів, а краще сказати, всі ми зі страхом Божим погоджувалися на це високе служіння, визнавали себе немічними і недостойними. Всі ми повинні покладати надію на Божественну благодать. Вона дає силу, яка зціляє немічне і надихає на несення архиєрейського подвигу.
Один із старозавітних пророків, оповідаючи про своє покликання на пророцьке служіння, говорив, що він покликаний був на цю святу справу несподівано і навіть всупереч звичайному людському розумінню, бо до цього часу перебував в такому становищі, яке не давало йому надії на покликання до пророцтва. «Я не був пророком, – говорить він про себе, – не був також і сином пророка… і взяв мене Господь від овець, і сказав мені: іди» (Амос. 7, 14–15).
Щось подібне і ти можеш сказати про себе: ні походження, ні твоє становище як студента 4-го курсу Академії і ченця, не вказували тобі на високе служіння у Домі Божому. Але провидінням Божим і на тебе впав жереб цей, і нині через тайнодійство молитов наших і покладанням архиєрейських рук ти сподобився благодаті єпископства.
Із Святого Письма ти, безперечно, знаєш, що не земна влада поставляє в Церкві Христовій пастирів, а Влада Небесна, що, за словами ап. Павла, «Дух Святий поставляв єпископів» (Діян. 20, 28) на початку, і Він же поставляє їх і тепер, і до кінця світу. Дух Святий не віддаляється від того, кого Він поставив, при умові, що той, хто прийняв благодать Святого Духа, сам не відкине її. Ніхто не може відібрати благодать священства і єпископства, так як і віру і любов ніхто не може відібрати, крім самої людини, яка перестає вірити і любити. Тому не звертай уваги на тих неосвічених православних священиків і мирян, які нерозумно кричать, що нібито в Українській Православній Церкві Київського Патріархату нема благодаті Божої. Господь Ісус Христос сказав, що «Дух дише, де хоче». І ще: «Господь хоче, щоб усі люди спаслися». Бо задля спасіння всіх людей Бог був розіп’ятий на хресті. Ніхто нас не переконає в протилежному. Не канони спасають людей, а благодать Святого Духа. Хоч канони церковні теж треба зберігати і дотримуватись їх. Як через Закон не може спастись людина, так і канони не спасають грішників. Благодать Божа очищає нас від гріхів, якщо ми зберігаємо в душі віру і каємось у своїх гріхах. Тому Господь сказав: «Милості хочу, а не жертви».
Нехай втішає тебе твоя свідомість і переконання у правдивості Божих слів. Ти будеш нести служіння на Буковині у складних церковних умовах. Тепер по всій Україні складна релігійна ситуація. В історії Церкви майже не було спокійних часів. Церква Христова завжди перебувала і перебуває у стані боротьби. І це цілком природно, тому що іде боротьба добра і зла, світла і темряви, Христа і диявола. І так буде до кінця світу, до другого славного пришестя Господа нашого Ісуса Христа, коли Він «явленням пришестя свого» знищить справи диявола і навічно відокремить зло від добра.
Так, улюблений у Христі брате, без смутку ставай на шлях, вказаний тобі Богом, і не забувай про своє особисте спасіння, бо від цього багато в чому залежить плідність єпископського служіння. Хто не дбає про своє спасіння, той досить швидко сходить з вірного шляху. Нехай Господь ніколи не допустить тебе до цього.
А тепер прийми цей архипастирський жезл і від данної тобі благодаті Святого Духа благослови цей побожний народ, що молився разом з нами під час твоєї єпископської хіротонії.