Преосвященний єпископ Панкратій, улюблений у Христі брат!
 
Сьогодні, коли свята Православна Церква згадує пам’ять святих отців шести Вселенських соборів, ти став єпископом Української Православної Церкви Київського Патріархату. Благодать Святого Духа зійшла на тебе через нашу молитву, в якій закликалася Божественна сила і покладання архиєрейських рук. Не вір тим, хто наводить наклепи на нашу Церкву і безглуздо твердить, що в Українській Православній Помісній Церкві нема благодаті. Як сказав Господь наш Ісус Христос: «Дух дише, де хоче» (Ін. 3, 8), А це означає, що ніякі ворожі Українській Церкві сили не можуть призупинити дії благодаті Святого Духа, бо це їм не під силу. Бог хоче, щоб усі люди спаслися, в тому числі і наш український народ.
Як колись пророк Ісаія просив Бога послати його до розбещеного іудейського народу закликати його до покаяння, так і ти з нетерпінням чекав, коли Церква пошле тебе на архипастирське служіння. Сьогодні можна разом з апостолом Павлом сказати: «Хто єпископства бажає, доброї справи бажає» (Тим. 3, 1). Сьогодні бути єпископом в Україні – дуже тяжко й відповідально. Треба будувати єдину в Україні православну Церкву, а противників цієї святої справи дуже багато як ззовні, так і зсередини.
Не треба боятися тих, хто виступає проти нашої Церкви – Київського Патріархату. Ми вже подолали цей страх за часи богоборчої влади. Ти з дитячих років відвідував храм Божий, був вихований у побожній сім’ї, одержав достатню духовну освіту, став священиком, ревно відстоював святе православ’я. Ти вже пройшов відповідне випробування і тепер можеш з допомогою Божою взяти участь у будівництві Помісної Православної Церкви в Україні.
Але в єпископському служінні ніколи не покладайся на свої власні сили. Всі ми немічні. І без благодаті Божої нічого доброго чинити не можемо. Ми, архієреї, лише співпрацівники Божі на Його ниві. Ми знаряддя в руках Божих. Ніколи не хвалися своїми досягненнями. Бо сказав Господь: «Коли виконаєте все, що вам наказувалося, кажіть: ми раби нікчемні; бо зробили те, що повинні були зробити» (Лк. 17, 10). Не хвались! І в той же час не впадай у відчай! Якщо ти справді будеш працювати на ниві Божій во славу Божу, а не заради користі, то Господь буде допомагати тобі. Ніколи не забувай, що Сам Господь наш Ісус Христос керує церковним кораблем і не дасть йому загинути. Це ж він сказав: «Я збудую Церкву Мою, і ворота пекельні не подолають її».
Пам’ятай, що той, хто стає єпископом Київського Патріархату – Церкви Української держави, той стає на шлях приниження і утисків, терпіння, матеріального обмеження і великої праці в складних умовах. Єпископ як добрий пастир не повинен шкодувати сил, ні здоров’я, ні самого життя. Все земне, яким би привабливим не було воно, це лише мить у вічному житті. Ми ж віримо в це, і нам треба керуватися нашою вірою, коли нас зустрічають труднощі. Єпископу не треба боятися смерті. Вона є перехід у вічне життя. Чого треба боятися, це – гріха, тобто духовної смерті.
Не відкидай благодаті Божої, яку ти сьогодні одержав у таїнстві єпископської хіротонії. Нехай вона керує тобою і допомагає тобі в архипастирському служінні.
А тепер прийми цей архипастирський жезл від даної тобі благодаті Святого Духа, благослови цей побожний народ, який разом з нами молився за твоє освячення.