Преосвященний єпископ Володимир, улюблений у Христі брате!
 
Сьогодні під час Божественної літургії силою і дією Святого Духа через покладання архиєрейських рук ти зведений у єпископське достоїнство, щоб «пасти Церкву Господа і Бога, яку від надбав Кров’ю Своєю» (Діян. 20, 28).
У своєму обранні на архиєрейське служіння ти вбачаєш виявлення всеблагої волі Божої. І справді, Господь обирає на служіння в Його Церкві. Ми маємо надію, що ти будеш ревним співпрацівником Христовим у Його винограднику.
З дитячих років ти прилучився до церковного життя. Батьки вклали в твою душу любов до Божого храму. Свого часу ти закінчив Московську духовну семінарію, а потім заочно Духовну академію. Будучи душпастирем на парафіях і несучи послух у різних монастирях, ти ревно виконував свої обов’язки. Ми знаємо, ти добре проповідував Слово Боже і тим самим багатьох духовно відроджував і наставляв на шлях спасіння. За 24 роки душпастирського служіння у різних єпархіях ти придбав відповідний досвід церковного будівництва. Тепер тобі належить нести відповідальніше служіння в архиєрейському достоїнстві. Тебе чекає Івано-Франківська паства.
Сьогодні разом з апостолом Павлом можна сказати: «Хто єпископства бажає, той доброго діла бажає» (1 Тим. 3, 1). Умови архиєрейського служіння в Україні ускладнилися. Наші єпископи опинилися у тяжких обставинах. Треба будувати в Україні єдину Помісну Православну Церкву, а противників цієї святої справи досить багато. Але ніколи не треба вкидатися у відчай. Господь Ісус Христос Сам керує церковним кораблем, бо Він є наш пастиреначальник і Вождь у спасінні.
Єпископ повинен багато працювати на церковній ниві, бути прикладом для своєї пастви, навчати народ Божим словом і життям. Не красномовні слова проповідника, а його діла переконують людей, приводять їх до Христа Спасителя. Єпископ повинен говорити з владою і силою все те, що потрібно сказати своїй пастві. Але для того, щоб говорити з владою і силою, треба бути добрим пастирем, який, за словами Спасителя, покладає душу свою за овець.
Коли добрий пастир викриває, його слова викликають сором у тих, кого викривають, бо грішна людина не може не соромитися справедливих нарікань. Коли він страхає, його слова сповнюють душу трепетом, а коли обіцяє, – вселяє надію на виконання обіцяного; коли втішає – проливає радість у серце; а коли сумує і скаржиться – примушує співчувати.
Єпископ, як добрий пастир, насамперед повинен дбати про своє власне спасіння. Тільки в такому випадку він може служити спасінню своєї пастви. Коли любов до пастви велика, він не жаліє ні своїх сил, ні здоров’я, ні самого життя.
Добрий пастир не дорожить своїм земним життям і поступово втрачає його – і через знесилення, і через наклеп людський, і через ворогів, і через постійну працю. Він не має спокійного життя не заради користі і огидної наживи, а через усвідомлення своїх обов’язків, покладених на нього самим Богом, Який хоче, щоб усі люди спаслися.
У наш час є різні єпископи, серед них і такі, що дуже швидко забувають про свої пастирські обов’язки. Але ти май перед собою образ великих вселенських учителів і святителів. У хвилини сердечної молитви частіше звертайся до своєї совісті і не заглушуй її голосу. Набирайся терпіння і завжди пам’ятай слова Христа Спасителя, звернені до ап. Павла: «Сила Моя виявляється в немочі» (2 Кор. 12, 9). Покладай на Господа всі свої надії, і на заступництво Божої Матері, і на молитви всіх святих. Не зневажай порад твоїх старших співбратів і співслужителів єпископів. Не забувай про сповідання віри і обітниці, які ти дав сьогодні, як це роблять деякі архієреї, вважаючи, що вони є лише якоюсь формальністю під час посвячення в єпископа. Працюй на утворення в Україні єдиної Помісної Православної Церкви. Господь завжди буде допомагати тобі Божественною благодаттю. А зараз прийми цей жезл і від даної благодаті Святого Духа благослови віруючий народ, що молився разом з нами за тебе і твоє майбутнє єпископське служіння.