Преосвященний єпископ Геронтій, улюблений у Христі брат!
Сьогодні, під час Божественної літургії, силою і дією Святого Духа через покладання рук архиєреїв ти зведений у єпископське достоїнство, щоб «пасти Церву Господа і Бога, яку Він придбав Кров’ю Своєю» (Діян. 20, 28).
На єпископське служіння обирає Сам Христос. У цьому світі все діється за Промислом Божим. Господь наш Ісус Христос сказав, що й волосина з голови людської не падає без волі Отця Небесного. Ми віримо і надіємось, що і твоє обрання Синодом Української Православної Церкви Київського Патріархату відбулося з волі Божої. Цю віру в Промисел Божий треба зберігати кожному з нас у всі дні нашого життя, а не тільки під час висвячення на церковне служіння.
Господь обрав тебе на служіння Церкві ще в молоді літа, і ти прислухався до Його голосу. Ти народився на Сумщині, закінчив Московську духовну семінарію, навчався в духовній академії. Твоє служіння проходило у Глинській пустині, яка славилась своєю духовністю. Ти був настоятелем Преображенського собору м. Сум. І як свідомий українець, добре розумів, що в незалежній державі майбутнє Церкви належить Київському Патріархату. Тому розумно зваживши все, вирішив покинути Московський Патріархат і перейти в Київський, тим більше, що сьогодні Московський Патріархат несподівано опинився в розколі з Вселенським Патріархом. Це ти добре зробив.
Тепер я хотів би сказати тобі декілька повчальних слів, і нагадати про те, що єпископське служіння – це не честь і нагорода за труди. Єпископство – це, насамперед, подвиг, особливо це яскраво виявляється в наш час, коли іде боротьба за побудову в Україні Помісної Церкви. Всім нам треба пам’ятати, що яким би тяжким не було наше служіння – це є шлях до нашого спасіння, шлях до вічного життя.
Святий Іоан Золотоустий глибоко вірив, що тільки служіння Церкві несе спасіння світові і людству, що тільки вірою, через виконання Божественних законів можна впорядкувати наше земне життя. І наша Україна може стати великою європейською державою і її народ буде мати добробут, якщо вона піде шляхом відродження духовних традицій і звернеться до Бога. Тільки Господь Своїм всеблагим Промислом може привести нас до того, чого ми бажаємо.
Чи хочеш ти, улюблений у Христі брате, пройти життям і залишити після себе благотворний слід? Чи хочеш ти, щоб твоє архиєрейське служіння не було пустим і безплідним? Чи хочеш ти приносити людям благо, поширювати добро і зменшувати зло?
Ніде і нічим ти не можеш досягти цього, як тільки старанним і вірним служінням Богу і Церкві. У міру своїх сил і здібностей працюй для Церкви Христової, служи її синам і дочкам, навчай свою паству словом і ділом, дотримуй канонів святих апостолів та Вселенських соборів, бережи мир у Церкві. Якщо будеш так робити, то завжди відчуватимеш внутрішню духовну силу, душевне задоволення і принесеш користь людям, і життя твоє не буде марним.
Нехай будуть у Церкві найсильніші хвилі, найжорстокіша буря, непорядки і безладдя, – їх було чимало протягом усієї майже двохтисячолітньої історії, – а ти завжди пам’ятай, що церковним кораблем керує Сам Христос. Так само, як колись Він припинив бурю на Тіверіадському морі, коли його ученики тонули, так і нині в його руках перебуває наш церковний корабель, і за нашою вірою Він умиротворить смути і безладдя, які виникли в нашій Церкві, і визволить Церкву Свою від ворогів видимих і невидимих.
Вітаємо і поздоровляємо тебе, нашого нового співбрата, який ступає на шлях єпископського служіння в нелегкий для нашої Церкви час, коли вона відчуває себе гнаною на рідній землі, коли зовнішні і внутрішні ворожі їй сили намагаються знищити її. Ти, як добрий воїн Христовий, за словами св. ап. Павла підпережи стегна твої істиною, і одягнися в броню праведності, взуй ноги твої в готовність благовіствувати мир; а понад усе візьми щит віри, яким зможеш погасити всі розпечені стріли лукавого; і шолом спасіння візьми, і меч духовний (див.: Еф. 6, 14–17).
А тепер прийми цей архипастирський жезл, як видимий знак твого єпископського служіння, і від данної тобі благодаті Святого Духа подай твоє перше архипастирське благословення цьому побожному народові, який разом з нами своєю молитвою брав участь у твоїй єпископській хіротонії.