Преосвященний єпископ Іларіон, улюблений у Христі брат!
Несповідимі шляхи Промислу Божого привели тебе до високого служіння в Церкві Божій в єпископському сані. Через покладання архиєрейських рук ти прийняв великий дар благодаті Божої. Не само по собі покладання рук зводить благодать, бо руки покладають і протестанти, але дарів Святого Духу вони не мають, тому що для одержання благодатних дарів необхідно мати апостольське спадкоємство. Ми, архиєреї, які поставили тебе, маємо апостольське спадкоємство.
Перед лицем Церкви ти обіцяв Господу дотримуватися правил святих апостолів, Вселенських і Помісних соборів і Святих Отців, а також коритися Предстоятелю Української Православної Церкви і всій у Христі братії нашій і жити з нами в мирі і злагоді. Не забувай цього важливого для Церкви обіцяння і не уподібнюйся тим, які забули свою архиєрейську присягу і, підкоряючись «стихіям» світу цього, а не Христу, відпали від благодаті Божої.
Ти обіцяв із страхом Божим нести довірене тобі служіння і все життя своє покласти на те, щоб за образом Пастиреначальника Христа пасти довірене тобі церковне стадо і бути не на словах, а на ділі гідним спадкоємцем духоносних отців і святителів, бути наступником яких покликав тебе Господь. Пам’ятай, що Господь наш Ісус Христос, Який сказав: «Я з вами в усі дні до кінця віку», Сам керує Своєю Церквою і не має на землі намісника, як думають католики. Не уподібнюйся їм, бо вони проповідують викривлений образ Христа.
Апостол Павел, напучуючи поставленого ним для Ефесської Церкви свого ученика Тимофія, писав: «З цієї причини нагадую тобі зігрівати дар Божий, який у тобі через покладання рук моїх» (2 Тим. 1, 6). Яким же чином ми повинні виконувати цю апостольську заповідь? Чи не молитвою і постійним навчанням у Святому Письмі? Чи не терпінням у труднощах служіння і надії на допомогу Божу? Чи не рішучим бажанням іти до кінця тісним і часто скорботним шляхом подвигу, не дивлячись ні на які спокуси світу цього?
Ти призначений на служіння до Івано-Франківської єпархії, де православна паства багато терпить від греко-католиків. Нашу Церкву в Україні знову кинуто у вир житейських незгод. Та якщо церковний корабель розхитуватимуть навіть найсильніші хвилі, найжорстокіша буря, незгоди та безладдя, – а їх чимало було протягом майже двохтисячолітньої історії Церкви, – ти не май сумніву і завжди пам’ятай, що церковним кораблем править Сам Христос. Як колись Він припинив бурю на Тіверіадському морі, коли Його ученики тонули, так само й нині в Його владі перебуває церковний корабель. За молитвами Божої Матері та всіх святих і за нашою вірою Він припинить розбрат і неспокій, які виникли в нашій Церкві, позбавить Свою Церкву ворогів видимих і невидимих.
Згадаємо, яких випробувань зазнала наша Церква в 20-ті, 30-ті та 60-ті роки. Здавалось, усі сили пекельні повстали на неї. А Господь не тільки зберіг її, а й прославив безліччю мучеників і сповідників. Навряд чи можна знайти в ХХ сторіччі іншу Церкву, крім нашої, яка б зазнала стільки гонінь, випробувань і труднощів. Нам не дано знати таємницю волі Божої, чому саме на долю нашої Церкви припали такі випробування. Але зі Святого Письма ми знаємо, що за покушенням Божим диявол повстає з найбільшою силою проти всього святого.
За 70 років своєрідного Вавилонського полону нашу святу Церкву не вдалося зруйнувати ззовні. Сьогодні її намагаються підірвати зсередини. І тоді й тепер діють одні й ті самі антицерковні сили. Тільки раніше вороги Церкви діяли відкрито, а тепер вони облачаються в одяг духовності та моральності, будучи дуже далекими від правди Божої.
Улюблений у Христі брате! Не бентежся цим! Господь поруч з усіма тими, хто покладає надію на Нього і хто в житті керується своєю християнською совістю. Господь силу людям Своїм подасть, Господь благословить людей Своїх миром.
У дні випробувань ми, архипастирі, пастирі й побожні миряни, ще більше маємо дбати про те, щоб Церква Христова – цей скарб духовно-морального життя, єдності та миру – залишалася цілою. Будемо молитися, щоб Христос зберіг Свою Церкву.
Вітаємо тебе, нашого нового брата, який стає на шлях єпископського служіння в нелегкий для нашої Церкви час. Ти ж як добрий воїн Христовий, за словом апостола Павла, підпережи стегна свої істиною й одягнись в броню праведності, взуй ноги твої в готовність благовістувати мир; але передусім візьми щит віри, яким зможеш погасити всі розпалені стріли лукавого; і шолом спасіння візьми і меч духовний (Єф. 6, 14–17).
А тепер прийми цей архиєрейський жезл, як видимий знак твого єпископського служіння, і від даної тобі благодаті Святого Духа подай твоє перше єпископське благословення цим побожним православним людям, які молилися сьогодні разом з нами за Божественною літургією.