Преосвященний єпископ Сергій, улюблений у Христі брат!
 
Не без волі Бога, обранням архиєреїв Української Православної Церкви, силою і дією Святого і Животворящего Духа через покладання наших рук ти поставлений на найвищий ступінь ієрархічного служіння в святій Православній Церкві.
Від себе і співбратів-архиєреїв, а також від імені пастирів і всіх віруючих, які своєю молитвою нині брали участь у нашій священнодії, сердечно вітаю тебе з одержанням благодаті єпископства.
Тебе Господь покликав на нове служіння з Почаївської лаври, освяченої явленням Божої Матері, Яка залишила на камені Свою стопу, а також подвигами преподобного Іова, захисника святого православ’я.
Довгі роки ти проходив подвиг чернецького життя. Єпископське служіння не звільняє архиєрея від чернечих обітниць безкорисливості, цнотливості і послуху. Бережи ці обітниці і пам’ятай, що при забезпеченому архиєрейському житті подвиг безкорисливості стає важчим, аніж в умовах чернечого життя. Майно, що знаходиться у твоєму розпорядженні, не вважай своїм, а церковним, і не приліплюйся до нього серцем. У багатстві вважай себе жебраком.
Чесноти бережи! І якщо Господь пошле тобі силу устояти у спокусах, будь готовий до того, що всякий, хто бажатиме, може кинути в тебе камінь. Якщо євангельські книжники і фарисеї, відчуваючи докори своєї совісті, посоромилися кинути камінь у блудницю, то наші сучасники, які втратили совість, готові кинути булижник і у невинного ченця.
Що ж до обітниці послуху, то і від нього не звільнюється єпископ-чернець при всій його духовній владі. Саме в тому й подвиг єпископа, що, маючи владу, він залишається послушником церковного священноначалія, а краще сказати – Церкви Христової.
Нехай не бентежиться твоє серце труднощами чернечого подвигу в сані єпископа. Пам’ятай слова псалмоспівця Давида: «Господь кріпкість людям Своїм дасть. Господь благословить людей Своїх миром». І в іншому місці той же самий пророк Давид говорить: «Поміч моя від Господа, Який створив небо і землю».
Єпископ повинен бути цілком відданий Христу і Його Церкві. Якщо такої відданості немає, то краще не ставати на шлях єпископського служіння і не брати на себе цей хрест. Треба у немічному тілі, як у глиняній посудині, носити сильний дух, який не зможуть подолати не тільки противники православної нашої віри, а й сили пекла.
Віднині ти служитимеш у місті Тернополі, де уніати відібрали у православних багато храмів. Тобі доведеться служити Божественну літургію у скромному приміщенні. Але ти пам’ятай, що й у великого святителя Церкви Христової, святого Григорія Богослова, єретики відібрали у Константинополі за допомогою сильних світу цього всі православні храми і йому довелося служити в маленькій церкві святого Воскресіння. Тоді він пророчно сказав, що звідси, з цього храму, у Констинтинополі воскресне православ’я.
І ти, подібно до святителя Григорія Богослова, твердо віруй, що ніякі католицькі хитрощі, спрямовані проти православ’я, не здолають його. Україна була і залишиться православною. Якщо за тисячу років, за найгірших політичних умов, наші предки не відступили від віри святого князя Володимира, то не зрадимо їй і ми ні за яке «сочевичну юшку».
Ми готові жити в дусі християнської любові з усіма християнами, але нехай ніхто не приймає нашу миролюбність і беззахисність за слабкість. Коли прийде час, ми зможемо стати на весь могутній зріст і зуміємо постояти за святу віру.
Іди, наш новий у Христі брате, на тернистий шлях єпископського служіння і не бентежся. Дух Святий зміцнить тебе і наставить на всіляку істину.
Господь не допустить зазнати тобі спокус і скорбот більше від твоїх сил. У скорботі Він пошле тобі і Свою радість, яка покриє в одну мить увесь смуток. Ти не один, з тобою Господь і ми, твої співбрати, і весь благочестивий православний народ, який ніколи не давав скривдити своїх добрих пастирів і архипастирів.
І потреби Вітчизни не забувай! Вона переживає зараз важкий період. Наша свята Церква завжди стверджувала, що в єдності наша сила і свобода. Молися сам і закликай свою паству молитися за весь народ наш. Усі ми – діти Отця Небесного – радітимемо разом, а якщо Богові угодно, то і страждатимемо з усіма нашими братами і сестрами.
Але ми віримо, що Господь милостивий і до святої Церкви нашої і до Вітчизни нашої.
А зараз, улюблений у Христі брате, зійди на це місце, прийми архиєрейський жезл і від даної тобі благодаті Святого Духа дай народу Божому твоє перше архипастирське благословення.