Преосвященний єпископ Гліб, улюблений у Христі брат!
Сьогодні, під час Божественної літургії, силою й дією Святого Духа через покладання рук архиєреїв ти зведений у єпископське достоїнство, щоб «пасти Церкву Господа і Бога, яку Він придбав Кров’ю Своєю» (Діян. 20, 28).
У своєму обранні на архиєрейське служіння ти бачиш виявлення всеблагої волі Божої. І справді, в світі цьому все робиться з Промислу Божого. Господь наш Ісус Христос сказав, що й волосина з голови людської не падає без волі Отця Небесного.
З дитячих літ ти прилучився до церковного життя. Свого часу Господь сподобив тебе закінчити Московську духовну академію. Там же, у стінах Тройце-Сергієвої лаври, ти був пострижений в ангельський чин і тим започаткувала твоє чернече життя. Довгі роки ти ніс послух в Лаврі преподобного Сергія Радонезького. Потім протягом 15 літ був парафіяльним пастирем і викладачем Одеської духовної семінарії. Ми знаємо, що ти ревно проповідував Слово Боже і тим самим багатьох духовно відроджував і наставляв на шлях спасіння. Тепер тобі належить більш відповідальне служіння в єпископському достоїнстві.
Чи треба нам казати тобі, який вісімнадцять років працював на пастирській ниві, про висоту й важність архиєрейського служіння? Керувати людьми завжди було важко, та особливо тяжко нести єпископський хрест у нас час. Тому слушно нагадати настанови апостола Павла своєму ученикові Тимофію: «Подвизайся добрим подвигом віри…» (1 Тим. 6, 12); «Перенось страждання, як добрий воїн Ісуса Христа» (1 Тим. 2, 3).
Єпископ повинен багато працювати на церковній ниві, бути наочним прикладом для своєї пастви, навчати народ Божий словом і ділом. При доброчесному житті пастиря і архипастиря його слова завжди повчальні, тому що живуть у самих ділах пастиря.
Навіть некрасномовний проповідник у цьому разі більш переконливий за красномовного у слові, але недбайливого у житті. Доброчесний пастир хоч як би проповідував, його проповідь завжди переконлива, бо життя його бездоганне. Некрасиві його слова, та красиве його життя. Чого не доводить він у проповіді, те доповнюють його діла. Нехай він не вражає красномовністю, зате він може говорити з владою і силою все те, що вважає за потрібне сказати своїй пастві. Коли добрий пастир викриває, його слова збуджують сором у тих, кого викривають, бо порочна людина не може не соромитись викривань праведника. Коли він страхає, його слова сповнюють душу трепетом; коли обіцяє, – вселяє надію на виконання обіцяного; коли втішає, – проливає відраду в серце; а коли сумує і скаржиться, – він примушує співчувати, бо ніколи не лицемірить.
Таким сильним і владним є слово доброго пастиря, бо за ним ідуть діла. Вони утверджують слова проповідника. Відберіть у слова діло, і воно стане наче рослина без кореня, в ньому не залишиться життя.
Отже, єпископ як добрий пастир для приведення своєї пастви до вічного життя діє не одним словом, а, насамперед, й самим життям. Його турботи про спасіння духовних чад, його любов до них така велика, що він не жаліє ні своїх сил, ні здоров’я, ні самого життя. Він віддає перевагу мирові й тиші своїх пасомих над власним спокоєм; вічному блаженству їх – над власним минаючим благополуччям. Для вічного життя своєї пастви він не цінує своє земне життя, а спокійно втрачає його і через знесилення, і через наклеп людський, і через підступи ворогів. Він не має спокійного життя не заради користі та огидної наживи, а з усвідомлення свого обов’язку, покладеного на нього Самим Богом, Який хоче, щоб усі спаслися. Добрий пастир втрачає здоров’я не з безрозсудних намірів, а на виконання волі Божої, знаючи нескінченну любов Божу до людей.
Отже, з миром іди в путь, яка перед тобою, і коли твої немочі збуджують у тобі почуття скорботи, то нехай дари благодаті Божої, що ти прийняв їх нині в таїнстві, викликають почуття смиренної радості.
Вітаємо тебе, нашого співбрата, на цьому новому шляху, високого служіння твого Церкві Божій і віримо, що за молитвами Церкви Христової тобі будуть дані нові, подвійні сили для несення єпископського подвигу.
А зараз прийми цей архипастирський жезл, як видимий знак архипастирського служіння, і від даної тобі благодаті подай благословення Боже віруючим, які разом з нами молилися за твоє освячення.