Преосвященний єпископ Нифонт, улюблений у Христі брат!
Сьогодні, на свято Похвали Божої Матері, силою і дією Святого Духа через покладення наших рук ти зведений на високе служіння в Церкві Божій. Від імені співбратів архипастирів і всього народу Божого, що молився разом з нами, вітаю тебе з прийняттям архиєрейської благодаті.
Ти вступаєш на стезю єпископського служіння в тяжкий для православ’я в Україні час. У західних областях України загострилися стосунки між православними і католиками східного обряду. Православні люди зазнають насилля від уніатів. Частина духовенства та мирян, яких підштовхують нецерковні сили, відійшли від нашої Церкви. Важкий тягар несуть наші архипастирі і пастирі в цьому регіоні. Хто хоче бути єпископом в цих умовах, той, за апостолом Павлом, дійсно «доброго діла бажає» (1 Тим. 3, 1).
Перед Богом ти обіцяв нести єпископське служіння достойно, наслідуючи великих святителів Церкви Христової. Ще на зорі юності Господь прикликав тебе до чернечого життя та привів до Лаври преподобного Сергія, де ти отримав не тільки вищу духовну освіту, а й пройшов школу послуху. Послух є початком духовного життя. Він необхідний як для простого ченця, так і для єпископа. Сам Спаситель наш Ісус Христос був слухняним Отцеві небесному «навіть до смерті» (Флп. 2, 8). Послух привів тебе на пастирське служіння до Волинської єпархії, де ти ревно трудився на одній парафії понад десять років і завоював серед парафіян повагу та авторитет. Тепер Господь покликав тебе на вище церковне служіння.
У пресвітерському сані ти проголошував Євангеліє Христове, священнодіяв таїнства церковні, приносив Господу дари і жертви духовні за свої гріхи і за людські невідання та вів до спасення доручену тобі паству. Дар архиєрейської благодаті ти не повинен сприймати як нагороду за понесені труди. На архиєрейське служіння треба дивитися, перш за все, як на подвиг. Наші власні сили недостатні, щоб достойно здійснювати цей подвиг, до якого закликає Господь як пастирів людських душ. Нам потрібна особлива благодать і допомога Божа, яка посилається Святим Духом через молитву, чисте та богоугодне життя і постійне пильнування за своєю душею.
Якщо Дух Святий благозволив кого обрати на єпископське служіння, то Він, звичайно, не залишить свого обранця, якщо сам обранець не відхилиться від Нього гріховними діяннями. Святий Григорій Богослов говорить: «Утішає нас, єпископів, ця істина, адже вона утверджує нас у тому, що в нашому служінні нам сприяє Святій Дух. Ця істина свідчить ще й про те, що ми повинні мати постійний страх Божий, як би не образити гріховними діями Святого Духа і не залишитися без Його допомоги».
Вселенські вчителі і святителі, розмірковуючи про служіння єпископське, не відкидають ні радості, ні страху перед вступом у високе звання предстоятеля Церкви Христової. Той же св. Григорій Богослов говорить з цього приводу так: «З обраних благодаттю у звання предстоятелів Церкви не ті не підлягають зсудженню – за свою боязнь, – які бояться приймати дар, не ті – за свою ревність, – які з готовністю приймають обрання. Бо одні лякаються величності служіння, а інші скоряються – за вірою у Того, Хто покликав».
Єпископ, насамперед, своїм життям, своїм духовним настроєм має бути прикладом для пастирів та пастви, і якщо своїм духовним, сповненим віри, боговгодним життям, він подаватиме приклад своїм пасомим, то сильним і дійовим буде і його слово; і вогнем своєї віри він запалюватиме серця доручених йому духовних чад.
Єпископ є охоронцем чистоти церковного вчення, канонічних правил Вселенських і Помісних соборів. Ти, без сумніву, знаєш, що нині деякі церковні люди докладають зусилля, щоб порушити єдність нашої церкви. Не піддавайся цим спокусам. Твердо віруй, що церковним кораблем управляє Сам Господь наш Ісус Христос. Історія нашої Церкви знає чимало розколів і церковних смут. Усі вони загинули, а церковний корабель продовжує своє плавання по житейському морю.
Ти бачив і, без сумніву, знаєш, з якою любов’ю благочестивий народ ставиться до добрих і старанних пастирів і з якою скорботою він сприймає холодне, байдуже ставлення до своїх обов’язків та недостойне життя інших пастирів. Поряд з цим сумним явищем не можна не звернути уваги на намагання деяких так званих ревнителів благочестя порочити своїх пастирів, засуджувати їх за справжні недоліки, а частіше вигадані пороки. Обов’язок архипастиря не довірятися сліпо подібним засудженням, але разом з тим суворо і рішуче вимагати від пастирів, щоб вони жили і діяли гідно свого звання. Нагадуй їм грізні слова пророка Малахії: «Для вас, священики, ця заповідь: Якщо ви не послухаєтесь, і не покладете на серце собі, щоб імені Моєму воздавати хвалу, – говорить Господь Саваоф, – то пошлю я прокляття на вас, і прокляну благословення ваші, і вже проклинаю, бо ви не берете до серця цього!»
Ми з любов’ю благословляємо твій вступ на новий шлях служіння в твердій надії, що ти виправдаєш наше обрання.
А зараз прийми цей жезл, що вручається тобі як від руки Христової як знамення сили і міцності, які дарує тобі Пастиреначальник, нехай буде він твоєю опорою у нелегкому архипастирському служінні.
Іди і благослови віруючий православний народ, жадаючий прийняти твоє архипастирське благословення.