Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву і всім вірним Українського Екзархату
 
Дорогі браття і сестри!
 
Знову з великого радістю свята Церква наша святкує Різдво Христове, згадуючи пришестя у світ Сина Божого. Торжествуємо і ми, прославляючи й звеличуючи народжене Богонемовля, Христа Спасителя. Святий апостол Павло говорить, що Різдво Христове – це “велика благочестя тайна: Бог явився у плоті” (1 Тим. 3, 16). З Різдвом Христо­вим, або Боговтіленням, люди знову мають можливість сподобитися єднання з Божеством, бо, вчинивши спасіння людини, Господь через віру вселяється в серця наші (див.: Еф. З, 17–19).
Втілення Сина Божого свідчить про те, що Бог не зали­шає світ без Свого догляду. Віруюча людина не може сумні­ватися в тому, що Бог піклується не тільки про весь світ у цілому, але и про кожну людину зокрема. У втіленні Сина Божого християнин повинен бачити, до якої міри може по­ширюватися наближення Бога до Свого створіння. Таїна вті­лення дає йому зрозуміти, що, незважаючи на безмірність відстані між людиною і Богом, Синові Божому вгодно було зійти до нашої малості, вступити з нами в найбезпосередніше й дійсне єднання. Він не тільки прилучає віруючих до Свого Божественного життя, але й Сам прилучився до нашої людської природи. Скільки найвеличніших думок виникає при цьому про призначення людини.
Втілення Сина Божого розкрило перед людиною мовби саме серце Бога. Для християнина тепер немає необхідності запитувати, що мислить про нас Бог і як Він ставиться до нас, людей, які ухилилися від Його заповідей і мети нашого призначення. Чи прийме Він нас знов у Своє єднання? Буде Він щодо нас велелюбним Отцем чи тільки суворим Суддею? Коли Син Божий явився для нашого спасіння в нашій людській плоті, то саме явлення Його вже відповідає нам на всі ці запитання. Споглядаючи ясла і хрест, неможливо і сумніватися в тому, що наш Бог є Любов (див.: 1 Ін. 4,8).
Православна Церква навчає, що після гріхопадіння люд­ська природа, хоч і була пошкоджена гріхом, але не позбу­лася образу Божого. Тому грішна людина являє собою суміш добра і зла, величі й приниження, здоров`я і хворо­би, життя й смерті. Коли почався цей стан і чи мине він колись? Який сенс має в такому випадку наше життя і що з людиною буде після смерті? Всі ці надзвичайно важливі пи­тання мимоволі виникають у глибині душі мислячої людини. Відповідь на них віруючій людині дає втілення Сина Божого. Воно дає їй можливість пізнати, ким вона була, ким стала і ким повинна бути.
Якщо Сам Син Божий залишає Престол Отця, сходить на землю і приймає тіло, щоб визволити нашу природу від грі­ховного полону і смерті, то це означає, що ми перебуваємо в гріховному стані, бо інакше навіщо Богу треба було б вдаватися до такого безприкладного засобу. Якщо для врятування нас від гріха і смерті Син Божий обрав не якийсь інший спосіб, а саме той, щоб прийняти на Себе наше тіло і стати в усьому подібним до нас чоловіком, то виходить, що наша природа, незважаю­чи на пошкодження її гріхом, спроможна стати оновленою і відродженою, наше тіло може знову вдягнутися в красу і нетління; інакше для чого нашому Спасителю було б з`єднуватися з невиліковним, який сенс був у тому, щоб втілюватися в те, що підлягало остаточному знищенню? Як­що Син Божий прийшов на землю спасти нас не чимось ін­шим як смиренням, стражданням і хресною смертю, то після цього немає потреби запитувати, чим згрішила люди­на і як вона має встати від гріха. Дивлячись на віфлеємські ясла і голгофський хрест, віруюча людина усвідомлює, що небо втрачене через непослух і гордість житейську, і може бути повернуте не інакше, як через християнське смирення, тер­піння і саможертовну любов.
Син Божий прийшов спасти не тільки рід людський, але разом з ним і все створіння Боже. За словами апостола Пав­ла, “саме створіння буде визволене від рабства зотління на свободу слави дітей Божих” (Рим. 8, 21). Наша віра вчить, що джерелом страждання створіння та всякого безладдя у світі є гріх людини. Бо в особі людини, якій Бог підкорив увесь світ, сталося відпадіння створіння від свого Творця. Тому від оновлення людини через втілення Сина Божого залежить майбутнє цього створіння. Віра в таїну втілення Сина Божого усуває наше вагання: чи не припиниться колись існування видимого світу і чи не залишиться існувати тільки світ духовний? Не припиниться і не може припинитися вже тому тільки, що тіло людське навічно сприйняте Сином Бо­жим.
“Прийдіть, возрадуємся Господеві!” Радіймо тому, що Він зійшов до нас і не посоромився прийняти на Себе наше тіло і разом з ним наші гріхи; радіймо тому, що через пришестя Сина Божого для нас осяявся світ весь, що у світлі Різдва Христового ми можемо краще бачити нашого Творця і Спасителя – Бога, нашу природу та її долю, тимчасову й вічну; ра­діймо також з того, що сама радість, сповіщена ангелами при народженні Спасителя світу, є тільки початком нескін­ченних і невимовних радостей.
Така наша віра. І, виходячи з наших вірувань, ми повин­ні жити й діяти в наш тривожний час, коли над світом густі­шає хмара ядерної війни. Улюблені браття і сестри! Нам треба не тільки щиро молитися Начальникові миру, Господу нашому Ісусу Христу, але й робити все, від нас залежне, щоб не допустити світової пожежі й захистити створіння Боже, а насамперед – священний дар життя від знищення.
Молитва “про мир в усьому світі”, проповідь любові й чесна щира праця на благо свого народу нехай будуть основою нашої духовної діяльності в цей час загаль­ного руху за мир!
Вітаю Вас, улюблені браття і сестри, зі святом Різдва Христового, що несе нам небесну радість. Народжений у Віфлеємі і покладений в яслах Господь нехай прийме нас, що поклоняємось Йому, і нехай дасть нам славити його в бла­годаті й радості! Поздоровляю вас також і з Новим роком. Нехай буде цей рік повним миру і благословення Божого і нехай дарує нам Господь добрим подвигом мирної й корисної праці служити подальшому розквіту нашої країни!
Будемо благати Його, щоб Він послав Свій мир усім на­родам землі і розвіяв усі нечестиві наміри ввергнути народи в пожежу ядерної війни.
Амінь.
 
1983/1984 р.