Напередодні цього свята відбулася зустріч журналіста газети “Магнат” з Патріархом Київським і всієї Руси-України ФІЛАРЕТОМ.
– Ваша Святосте, Українська Православна Церква Київського Патріархату є помісною Церквою українського народу. Як вона ставиться до народних звичаїв святкування Різдва?
– Звичайно, наша Церква підтримує всі православні традиції, які встановилися протягом тисячоліття. Серед них є і такі, що пов’язані з Різдвом Христовим: насамперед, це колядки – їх співають і в містах, і в селах протягом різдвяних свят; влаштовування вертепу; ходіння із зіркою по оселях. Особливо активну участь у цьому беруть діти: вони колядують, співають про Різдво Христове, прославляючи у цих народних релігійних піснях народження Сина Божого. З особливим задоволенням у ці дні люди співають: “Ой, радуйся, земле, Син Божий народився”. Тому думаю, що дотримуватись українських народних звичаїв вшанування Різдва Христового будуть і у цьому році.
– А як Ви розцінюєте звичай різдвяного ворожіння?
– Різдвяне ворожіння – це антиправославне, антихристиянське дійство, бо всяка ворожба пов’язана не з Богом, а з дияволом і злими духами.
– Зараз легалізовано діяльність різних ворожок, ясновидців, цілителів, які широко використовують у ній ікони, свічки, ладан тощо. Чи є залучення церковної атрибутики свідченням того, що подібна діяльність – від Бога?
– Ворожба, знахарство, чаклунство є явищами язичницькими, які, на превеликий жаль, зберігаються і до цього часу. Церква завжди виступала проти цього, незважаючи на те, що зараз кажуть, що нібито, окрім злих чаклунів, є й добрі. Насправді нічого спільного з Богом і з Церквою не має навіть сама назва “чаклун”. На жаль, серед православних християн є такі, які звертаються до знахарів, чаклунів, але Церква розцінює це не інакше як гріх, у якому слід покаятися.
– Скільки православних налічує Київський Патріархат?
– Як свідчать українські, російські, європейські соціологічні дослідження, в Україні Київський Патріархат підтримує приблизно 10 мільйонів православних, в той час як Московський – лише 5 мільйонів. А ось за кількістю парафій усе навпаки: Київський Патріархат має 3,5 тисячі парафій, а Московський – понад 6 тисяч. Такі розбіжності існують завдяки тому, що влада на місцях більшою мірою підтримує Російську Церкву, а не Українську.
– Скільки віруючих Ви очікуєте в день Різдва Христового у Володимирському кафедральному соборі?
– Володимирський кафедральний собор уміщує приблизно 5 тисяч, а якщо враховувати і другий поверх – то близько 8 тисяч парафіян. Якщо ж казати про те, скільки всього проходить за час різдвяних свят через собор (помолитися, поставити свічку, послухати піснеспіви, не залишаючись при цьому до завершення богослужіння), то ця кількість обчислюється десятками тисяч віруючих.
– О котрій годині розпочнеться святкове богослужіння?
– Різдвяна служба розпочнеться напередодні, 6 січня, о 17-й годині всенічним бдінням. Безпосередньо у день Різдва, 7 січня, буде відслужено дві літургії: рання – розпочинається о 7-й годині, пізня – з 10-ї, і вечірня – розпочинається о 17-й годині.
– Православна Церква причислила до лику святих багатьох жінок, подвижниць християнства. Особливими почестями вона оточила Матір Божу – Діву Марію. Чому ж звичайну жінку релігія принижує? Коли народжується хлопчик, при охрещенні його беруть до вівтаря, дівчаткам у цьому плані – зась; при обряді хрещення матері немовляти не дозволяється бути присутньою при дійстві як гріховній особі тощо. Чи не переглядає Українська Православна Церква Київського Патріархату ці старі положення, адже відомо, що у деяких конфесіях жінкам дозволяється навіть бути священнослужителями?
– Не переглядає і не буде переглядати, тому що усе це пов’язане не з традицією, а з православним християнським віровченням. Православна Церква вважає чоловіка і жінку рівними перед Богом, але все-таки Адам створений першим, а Єва створена як його помічниця, тому саме Адам (тобто чоловік) є главою сім’ї. І Христос – Син Божий – народився, щоб звершити спасіння, від Пресвятої Діви як чоловік, а не жінка.
Але спасіння людського роду від гріха і смерті без Пресвятої Діви не могло б бути, і від Неї у цьому плані залежало багато. В чому полягало Її вирішальне слово? Коли під час Благовіщення до Неї явився архангел Гавриїл і сповістив про те, що вона народить сина, спочатку Вона засмутилася, бо була дівою і ще не збиралася виходити заміж. І вирішальне Її слово було таким: “Я раба Господня, нехай буде за твоїм словом”. Своїм пошануванням Пресвятої Діви Церква, яка піднесла Її вище за херувимів та серафимів, підкреслила Її заслугу.
Нехай жінки не ображаються на Церкву, що вона нібито принижує їхнє достоїнство. Вона не принижує, а віддає кожному своє. Створивши чоловіка та жінку, Господь дав їм різні призначення. Церква прославляє святих – і чоловіків, і жінок, що є свідченням однакового ставлення до них.
– У Новому Завіті є розповідь про те, як, зайшовши до храму, Ісус вигнав звідтіля торговців. Чи не є порушенням Христової настанови продаж у храмі різної релігійної атрибутики?
– Це може бути як порушенням, так і ні. Якщо у храмі продаються ікони, свічки, література – все те, що потрібно людині для її духовного виховання, відродження, то цей продаж не може бути гріховним. Якщо Церква не буде продавати літератури, то люди багато чого не будуть знати про свою віру. Якщо Церква не буде продавати свічок, люди не зможуть приносити жертву Богові, бо свічка є символом того, що людина приносить Йому свою молитву, покаянний дух, своє розчулене серце. Свічка – це втілення внутрішнього стану людини. Але є помилкою думати, що, закупивши купу свічок, людина зможе відкупитися від Бога за свої гріхи, тому що свічку потрібно ставити із внутрішньою молитвою.
Однак якщо продаж церковної атрибутики робиться не заради виховання людини, а для чийогось особистого збагачення, то це є гріхом. І таких торговців Христос вигнав би з храму і сьогодні.
– Чи ведеться зараз мова про повернення Українській Церкві святощів, які зараз перебувають у розпорядженні Росії – фресок і мозаїк Михайлівського Золотоверхого собору, ікони Володимирської Богоматері?
– Питання повернення в Україну культурних цінностей, які знаходяться в Росії, ставлять українська громадськість, інтелігенція і сама держава. Наша влада, громадські організації неодноразово зверталися до Росії з проханням повернути українські культурні пам’ятки, і насамперед фрески і мозаїки Михайлівського монастиря. Невелику частку повернуто, але не найкраще: фрагменти орнаментів, у той час як самі зображення святих залишилися за кордоном. Повернувши незначну часточку цінностей, Росія ніби цим вже й відкупилась і не думає повертати решту.
Що стосується Володимирської ікони Божої Матері, то правдива її назва не Володимирська, а Вишгородська, бо первинно вона знаходилась у храмі міста Вишгорода. Як свідчать мистецтвознавці, її цінність полягає у тому, що вона не була привезеною з Візантії, а була написана у Києві, можливо, преподобним Аліпієм-іконописцем. Коли ж її украв князь суздальський Андрій Боголюбський, вона була перейменована на Володимирську. Зараз ікона знаходиться у Третьяковській галереї у Москві. Ми й надалі ставимо питання про повернення цієї ікони, але я думаю, що надія на це невелика: Росія і Російська Церква навряд чи повернуть Україні цю святиню.
– Ваша Святосте! Що Ви побажали б читачам нашої газети в ці святкові дні?
– Насамперед я хочу побажати всім читачам газети зустріти свято Різдва Христового з розумінням його духовної сутності. За словами одного з давньохристиянських письменників, “Бог став людиною для того, щоб людина стала богом”, тобто щоб ми всі мали можливість звільнитися від влади гріха і смерті, й через благодать, яку нам подає Христос, уподібнитися Самому Творцю. Нехай Христос Спаситель, Різдво Якого ми святкуємо в ці дні, допоможе нам у своєму житті, в кожній нашій справі втілювати Євангельський закон любові: “Возлюби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм і полюби ближнього твого, як самого себе”!
 
Газета “Магнат”, 30 грудня 2002 року,зі Святійшим Патріархом розмовляла Наталія ДАНЮК